В Івано-Франківську стартував прес-тур до пам’яток для журналістів всеукраїнських ЗМІ. Тур розпочався прес-конференцією розробника подання церков до Списку світової спадщиини, науковця Василя Слободяна, який доповідав на 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та народного депутата Юрія Дерев’янка, який підтримав участь українських розробників у засіданні Комітету ЮНЕСКО в Камбоджа та долучився до організації прес-туру.
18 червня Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО заслухав українсько-польське спільне подання про зарахування 16 дерев’яних церков Карпатського регіону до переліку об’єктів світового культурного надбання. Презентував і обґрунтовував проект у Камбоджа провідний науковий спеціаліст інституту «Укрзахідпроектреставрація», кандидат історичних наук Василь Слободян. Саме він з української сторони разом із групою однодумців готував цей проект впродовж останніх п’яти років. «Робота з внесення дерев’яних святинь до Списку ЮНЕСКО розпочалася у 2002 році за співпраці кафедри Реставрації і реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка» та інституту «Укрзахідпроектреставрація», – розповів Василь Слободян. – У 2008 році було створено польську і українську робочі групи спеціалістів, які розпочали реалізацію спільного проекту. З польського боку над поданням працювали представники Міністерства культури Польщі та Державний Центр досліджень і документації пам’яток. У січні 2012 року номінаційне подання передали до Комітету Світової спадщини».
За цей час робоча група обстежила 50 дерев’яних церков українсько-польського прикордоння, з-поміж яких обрали вісім українських і вісім польських храмів. «Наші партнери внесли до подання п’ять лемківських дерев’яних храмів, бойківську і дві типово галицькі церкви. Всі знаходяться у Малопольському воєводстві, – деталізував науковець. – З нашого боку були подані церкви типової гуцульської архітектури, а також найдавніші і найцікавіші галицькі храми. Всі ці церкви, які потрапили до списку світової спадщини ЮНЕСКО, є українськими. Після акції «Вісла» і виселення лемків з їхньої етнічної землі на території теперішньої Польщі, їхні церкви були перебрані на костели і так збереглися та діють до сьогодні».
Відповідно до рішення Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стосовно українсько-польського культурного об’єкта «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», найвищий пам'яткоохоронний статус отримали: церква святого Юрія у місті Дрогобич (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у місті Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Пресвятої Богородиці у селі Матків (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у селі Потелич (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у місті Рогатин (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в селі Ужок (Закарпатська обл.; 1745 р.) та церква Вознесіння Господнього в селищі Ясіня (Закарпатська обл.; 1824 р.).
Народний депутат Юрій Дерев’янко сприяв участі українських науковців у Конференції ЮНЕСКО. За його словами, включення національних сакральних об’єктів до Спадщини ЮНЕСКО є значним шансом для України – шансом розвитку її туристичного потенціалу. «Це реальна можливість для України розвивати Карпатський регіон і загалом країну. Адже об’єкти ЮНЕСКО приваблять нові потоки туристів, що «запустить» інфраструктуру і змусить державу переглянути фінансування пам’яток», – вважає народний депутат.
Статус ЮНЕСКО вимагає, конкретизує Юрій Дерев’янко, прийняття державної Програми збереження дерев’яних церков і створення єдиного українсько-польського органу управління пам’ятками, який має слідкувати за їхнім станом, розробляти охоронні заходи, відслідковувати потоки коштів. На вимогу ЮНЕСКО, це має бути громадський орган. «Важливо, щоби на законодавчому рівні Верховна рада забезпечила фінансування цих церков, – вважає народний обранець. – Адже сьогодні жодна українська пам’ятка, яка входить до списку ЮНЕСКО, окремим рядком з держбюджету не фінансується, охоронні заходи на державному рівні не підтримуються».
«Наш проект містить опис заходів з відновлення і реставрації пам’яток, які треба втілити впродовж року, а також упродовж трьох і п’яти років – з польської та української сторони, – зауважив Василь Слободян. – Уже через два роки ЮНЕСКО буде моніторити, що саме було зроблено. Ми передали проект уряду, але відповіді наразі не отримали».
«Мене дивує, що така подія як внесення українських церков до списку світової спадщини ЮНЕСКО залишилася непоміченою більшістю українських урядовців і державців, – відзначив Юрій Дерев’янко. – Адже збереження тієї унікальної історичної спадщини, якою багаті наші землі – старовинних храмів автентичної архітектури, є справою національної ваги».
Нагадаємо, до 21 червня до світової спадщини ЮНЕСКО від України входили п’ять об’єктів: собор Святої Софії і Києво-Печерська лавра в Києві, історичний центр Львова, будівля Чернівецького університету, букові праліси Карпат і геодезична дуга Струве.