Шановні співвітчизники!
В політичних дискусіях, особливо рейтингових ток-шоу, часто використовується як аргумент Партією регіонів теза, що Донбас годує Галичину.
Чи насправді це так, чи дійсно Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області є лише споживачами донецьких, луганських економічних донорів?
Як засвідчує аналіз доходів і витрат цих регіонів, то не все, про що говорять політики є правдою, а вірніше за частиною правди скривається велика брехня.
Для того, щоб дати відповідь на питання «Хто кого годує в Україні?», потрібно визначити в основному дві позиції: Скільки коштів область чи регіон дає в державну казну, і скільки від неї отримує назад. Цей баланс є хоч простою, але досить точною порівняльною характеристикою ситуації.
Наведу цифри. Галичина у 2012 році внесла до державної скарбниці у вигляді податків, внесків та інших платежів 8,4 мільярди гривень, а взамін у вигляді дотацій вирівнювання отримала 7,9 мільярда. З Донбасу в цьому ж році до Державного бюджету надійшло понад 21 мільярд гривень, тобто в 2,5 рази більше, ніж з трьох галицьких областей. Однак з державної казни Донецька та Луганська області в 2012 році у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, трансфертів Пенсійного фонду, бюджетного фінансування вугільної галузі отримали аж 48,6 мільярда гривень, або в 6 разів більше, ніж три області Галичини.
Якщо більшість областей України отримують трансферти, розраховані у відповідності з Бюджетним Кодексом, тобто в залежності від чисельності населення, кількості учнів, сімей з дітьми тощо, то Донеччина є лідером за цільовими коштами, які виділяються на виконання специфічних робіт і послуг. Часто це пов’язано з наявністю корупційного інтересу, коли бюджетні асигнування виділяються для згаданого регіону на підставі не закону про держбюджет, а підзаконних актів. Нещодавно бюджетний комітет Верховної Ради України перерозподілив 1,7 мільярда гривень для областей. Не треба гадати, кому і скільки перепало. Івано-Франківщина отримала 11,7 мільйона гривень, Донеччина – 160 мільйонів, тобто в 14 разів більше. Отак завжди.
В той же час «заможний» донецький регіон є аутсайдером у сплаті ПДВ до бюджету. Причина проста: сповна відшкодовують експортне ПДВ донецьким компаніям. Так, у 2012 році на Донбасі було зібрано 15,9 млрд. грн., а відшкодовано 17,3 млрд. Щодо підприємств Галичини з них ПДВ збирають сповна, а повертають лише частково.
Ще гірша ситуація в Донбасі з пенсійним забезпеченням. Щоб у Донецькій області прогодувати місцевих пенсіонерів, кожен працюючий донеччанин повинен би щомісячно сплачувати у Пенсійний фонд 1037 грн., а насправді ці нарахування на одного працюючого становлять лише 645 гривень. Тому з центрального бюджету на утримання кожного донецького пенсіонера додають 392 гривні на одного працюючого, або 13,8 млрд. гривень складають трансферти пенсійному фонду Донбасу. На Галичині зовсім інша ситуація.
Висновок з наведеного: Донбас не годує Галичину – це міф політиків Партії регіонів для обдурювання своїх довірливих виборців. Галичина – самодостатній регіон не лише в політичному, але і в фінансово- економічному відношенні й ні перед ким на колінах не стоїть.
