9 травня у с. Пшеничники Тисменицького району Івано-Франківської області за участю громадськості, представників духовенства, громадських організацій та політичних партій націоналістичного та національно-демократичного спрямування відбулося перепоховання віднайдених останків жертв більшовицького режиму, що загинули у 1939-1941 роках.
Як відзначалося напередодні, від рук НКВД згідно історичних даних протягом того періоду часу трагічно загинуло понад 600 осіб. Для вбивств використовувався електричний стілець, а знищували, зокрема, жителів тодішнього Станіслава, щоб звільнити квартири для радянської влади.
«Вони усі ці довгі роки лежали в нашій Українській землі. Чекали сьогоднішнього дня, щоби їх віднайшли, по-християнському похоронили, а також відправили цей похорон, на який такі довгі роки очікували. Молімося за них. Загадуймо, аби в майбутньому на наших землях більше не було таких трагедій, щоб діти, внуки та правнуки жили вільно і щасливо у вільній та незалежній Україні», – відзначив митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин, звертаючись до громадськості під час спільної молитви за упокій невинно убієнних.
По завершені панахиди домовини із останками жертв більшовицьких репресій освятили та захоронили у спільній могилі. На місці захоронення встановлено символічний хрест.
Активну участь у перепохованні невинно убієнних совєтською владою українців взяли й представники ВО «Свобода», серед яких, зокрема, народні депутати України Олександр Сич та Руслан Марцінків, голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук, голова фракції ВО «Свобода» в обласній раді Василь Попович, секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко, голова фракції ВО «Свобода» у міській раді Роман Онуфріїв, депутати-свободівці місцевих рад.
Виступаючи перед громадськістю, голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук зупинився на трагічних сторінках національної історії тодішньої епохи та їх значенні для сучасного періоду державного будівництва.
«Тут лежать не останки воїнів розбитої армії і не чужинських вояків-завойовників, це не трипільське чи якесь інше мурове захоронення. Тут поза власною волею примусово опинилися без вини винні, без суду засуджені і не по-людськи страчені, без війни вбиті здебільшого невідомі сини та дочки нашої нації. Їх виною, їх трагедією і причиною їхньої смерті у 1939-1041 роках найчастіше було те, що вони були українцями, окупованими чужим режимом. Вони ж бажали своїй нації розвитку вільного, стане не рабського і життя заможного за законами Божими. Однак, їх спосіб життя та національне світосприйняття не влаштовували окупанта з більшовицькою ідеологією. Все це формує у нашій суспільній свідомості стійкий осуд до фактів негуманного відношення щодо української нації у минулому та категоричне несприйняття спроб її позбавити незалежності у майбутньому», – наголосив Василь Скрипничук.
Після завершення обряду перепоховання свободівці разом із громадськістю поклали поминальні вінки до символічного хреста.
