Тижневик «Коломийські
ВІСТИ» продовжує серію інтерв’ю з депутатами Верховної Ради України про роботу в
парламенті, ситуацію в державі та про плани на майбутнє. Цього разу пропонуємо
вашій увазі розмову з народним депутатом України, коломиянином Русланом
Зеликом, з яким мали нагоду поспілкуватись під час акції «Вставай, Україно!» в
Івано-Франківську.
-
Пане Руслане, Ви вперше стали депутатом Верховної Ради,
чи вже ввійшли в курс справ?
-
Робота у Верховній
Раді для мене не зовсім нова, адже до цього я був депутатом Івано-Франківської
обласної ради. Ми працюємо згідно з усіма тими програмними засадами, які
сповідують члени Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Подаємо законопроекти на
розгляд Верховної Ради, на нинішній день їх разом з постановами вже понад сто.
На жаль, вони ще чекають свого розгляду, оскільки за час роботи нового
парламенту ми більше блокували трибуну, ніж працювали. Але і це було необхідним. Ми воюємо за
українську мову, воюємо, щоб не було тушок у Верховній Раді, воюємо за
викорінення кнопкодавства. Ми блокуємо роботу не просто так, бо нам цього
хочеться. Якщо йде блокування опозиційними силами трибуни чи Президії Верховної
Ради, то це якраз є відстоювання тих принципів демократії, які повинні існувати
у державі. Не може лунати в парламенті якась інша мова, крім української, тим більше,
це записано в Конституції, це записано в інших законодавчих актах, які колись
приймала Верховна Рада, і серед більшості теперішніх народних обранців є багато
депутатів, які їх приймали. Як на мене, це нонсенс, що ті, хто приймали ці
закони, нині в сесійній залі самі ж їх порушують. Попри все, робота йде. Ми й не сподівалися,
що буде легко працювати. Ідеологія українського націоналізму – домагатися всіх
тих програмних засад, на яких стоїть націоналістична «Свобода», і ми будемо це
робити.
-
Як обирали для себе комітет та як Вам працюється у
ньому?
-
Комітет соціальної політики слугує для того,
щоб допомагати людям, соціально
незахищеним, дітям-сиротам, багатодітним якраз тим верствам, які потребують
соціальних гарантій. Ця робота, як на мене, нині вимагає великої уваги. Адже 99
відсотків громадян України потребують соціального захисту. В Україні лише один
відсоток тих громадян, які не потребують соціального захисту та забезпечення
соціальних гарантій, повернення заощаджень,
підняття рівня життя. Це якраз ті, які мають мільйони і мільярди
награбованих у держави коштів. Сьогодні важливо допомогти людям, яких обікрали,
обдурили, які не мають можливості самі на себе заробити в силу тих умов, в які
їх поставили нечесні правила гри. Їх треба соціально підтримувати, а для цього
мають бути чіткі закони та зрозумілі механізми реалізації прийнятих законів. На
теперішній час є понад 40 законопроектів, з них розглянуто небагато, але вони
чекають свого розгляду найближчим часом.
-
Які основні проблеми в соціальній політиці можете
виокремити та яке бачення їхнього вирішення?
-
Людям треба
полегшити в першу чергу паперову біганину. Багатодітним сім’ям, наприклад,
треба бігати по різних установах, напевне, не менше місяця, збираючи усі
необхідні довідки для отримання допомоги, тож треба зменшити кількість тих
документів, які подають у державні органи влади та спростити сам механізм їх
видачі. Кожна структура в Україні має свою окрему електронну базу даних, а чому
б не об’єднати
їх в одну, аби працював принцип єдиного вікна? Це б зменшило час на отримання
усіх довідок та викорінило б корупцію та спекуляції в державних органах. Також,
як на мене, потрібно обов’язково прийняти мораторій про відчуження майна за
комунальні борги, впровадити законопроект про мораторій на підвищення
комунальних тарифів і таких моментів є чимало. Адже є багато прогалин в
законодавстві, які потрібно заповнити законами, що працюватимуть для людей, а
не для олігархів.
-
Пане Руслане, сьогодні Ви берете участь в акції
опозиційних сил. Як оцінюєте цю ініціативу?
-
Акція «Вставай,
Україно!» – це вияв протесту українців
проти тих подій, які відбуваються нині в Україні та проблем у нашій державі.
Лише разом, спільно, громада, політики, журналісти мають стати плечем до плеча
і показати владі, що не все ще куплено, не все ще в неї приватизовано. Я думаю,
лише за умови згуртованості та братерства Україна матиме шанс на процвітання, а
люди на гідне життя.
