14 березня
депутати Калуша Івано-Франківської області ліквідували музичну школу №1 — одну
з двох у місті. Городяни зібрали 6 тис. підписів проти.
— Депутати
забули, хто їм дав роботу. Їм мало б бути соромно, бо 6 тисяч — це в десятки
разів більше, ніж за кожного з них голосували, — каже Ігор Очкур, помічник
народного депутата 51-річної Ольги
Сікори, яка теж
виступила проти.
Калуш — за 30
км від Івано-Франківська. Там 67 тис. жителів. Дорога від обласного центру
пролягає крізь приватний сектор передмістя. Його називають Царським селом.
Двоповерхова музична школа №1 стоїть на підвищенні. Майже столітній будинок —
пам'ятка архітектури, одна з кількох споруд, що вціліли після воєн. Школа
працює 60 років. Тут є відділи фортепіано, гітари, сольного співу, духових та
ударних інструментів.
— Ми сьогодні
зайняли друге місце на обласному конкурсі, — зі школи вибігають підлітки з
нотними зошитами — учасниці вокального ансамблю.
До учительської
заходить 43-річний Володимир Климентій, голова Координаційної ради
політичних партій та громадських організацій району, і 49-річний
Володимир Іваницький, голова спілки малого та середнього бізнесу "Альтернатива".
Їх зустрічає голова шкільної профспілки Наталія Осташ.
— Ми провели
соціологічне опитування, — показує папери. — На Стрітення у 20-градусний мороз
стояли біля церкви, на вулиці, зустрічалися з працівниками магазинів, банків,
лікарень. 93 відсотки городян проти реорганізації. Але депутати навіть не дали
виступити. Хочуть об'єднати дві школи. Кажуть, для 67-тисячного Калуша два
заклади забагато. Он сусідня Коломия менша, інфраструктура не розвинена, але
там об'єднувати школи і не думають.
До учительської
заходять викладачі.
— У проекті про
реорганізацію шкіл ми маємо написати заяви на звільнення, — каже один.
Почувши це,
вчителі починають хвилюватися. Зарплата близько 2 тис. грн — єдине джерело
їхніх прибутків. Люди переглядаються.
— Друзі,
18 березня ми дали запит до Міністерства культури. Давайте дочекаємося
відповіді, — говорить Володимир Іваницький. — Це ж абсурдне жертвоприношення.
— Всі наші
викладачі — спеціалісти, — перегортає папери директор Ігор Зятик. — У грудні
школа з відзнакою пройшла державну атестацію. Цього року 111 наших учнів взяли
участь у різних конкурсах, привезли 44 призові місця та 12 грамот і дипломів.
На утримання двох шкіл у рік іде 7,2 мільйона гривень: 6,9 мільйона — не
зарплату й 300 тисяч — на утримання приміщень. Хіба це багато?
— Навіть у
1990-ті, коли освітяни отримували по 30 гривень зарплати, школу зберегли, —
продовжує Наталія Осташ.
— Скорочуючи
школи, чиновники збирають гроші на себе, — каже Ігор Очкур. — У Калуші
найбільший темп росту чиновників: за п'ять років — на 31 особу. У мера є п'ять
заступників — більше, ніж у мера Івано-Франківська. Нещодавно всім їм надбавили
премії.
Викладачі
вважають, школу закривають, щоб здати приміщення в оренду. У загальноосвітніх
закладах міста вже працюють стоматологічні кабінети і крамниці.
Музична школа
№2 — за 4 км, на неосвітленій вул. Зеленій. Батьки вихованців першої школи
розповідають, що дітей туди не переводитимуть.
За злиття шкіл
проголосували 30 із 46 депутатів: "регіонали", члени Української
партії та двоє "бютівців". "За" і мер Ігор Насалик та
секретар Олександр Челядин.
— В одному
місті не потрібні дві музичні школи, — пояснює 50-річний Ігор Насалик.
— Недавно приїхав із Парижа. Там 2 мільйони людей, але Національна академія
музичних мистецтв — одна. А в Калуші на 67 тисяч населення дві школи, повідомляє Газета по-українськи