«Тарас Шевченко у 1840 році вибухнув своїм кобзарем. Цей посил над серйозний у теперішній меркантильний час. Але, як говорив Іван Франко, що на будь-якого прагматика знайдеться сильніший прагматик, який просто розчавить його як сліпа машина. Шевченко умів і міг би преспокійно писати портрети, заробляти собі на життя, вписатися в петербурзький контекст тодішньої інтелігенції, так званої «інтелектуальної сметанки». Але чомусь, він обрав те, що брав. Йому вдалося почути голос Господа. Тому, коли пішов він у світ зі своїм «Кобзарем», то, звісно, що на нього реагували так, як зараз реагують на нас із вами всякі колєсніченки, ківалови, германи. Це ті одвічні пси, які є на нашій території і будуть доти, доки ми не навчимося давати їм агресивної відсічі, інтелектуальної, пристрасної, одержимої. Але Шевченко очолив собою національно-визвольний рух. Бо саме той, хто обирає життєвий шлях за покликом своєї совісти і переконань, насправді очолює цей світ», - саме так висловилася відомий мовознавець, Народний депутат України фракції ВО «Свобода» Ірина Фаріон на зустрічі з громадою в Івано-Франківську.
«Нема зараз Шевченкового тіла. Але досі живе і об’єднує нас не просто його слово, а політична поезія. Це перший політичний поет в історії української літератури. Бо українці спершу мали розсміятися «Енеїдою» Котляревського, розплакатися «Марусею» Квітки-Основ`яненка, а тоді громогласно і гордо, з висоти національної, людської гідності заявити про себе «Кобзарем» Шевченка. Він - перший поет-націоналіст в українській літературі, українській культурі, українському осмисленні. Це перший український поет-політик.
Шевченко і Гоголь – це люди однієї епохи. Але ж який діаметрально протилежний шлях вони обрали! На Черкащині ще досі росте дуб, коло якого Шевченко любив сидіти. Зараз його ланцюгами скували, аби він не розсипався. Але той дуб до сих пір плодородить. Натомість поруч було дерево, посаджене Гоголем. Воно вже всохло. Ось вам приклад дороги прямостояння, протистояння і приклад дороги пристосування. Ще в 4 столітті говорили: « Страх – це ознака рабства!». Якщо зможемо побороти страх, то зможемо тоді звільнитися. Шевченко також закликає: «На москалів не зважайте! Нехай вони пишуть по своєму, а ми по своєму. Бо в їх народ і слово, і в нас народ і слово». Шевченко є отим лікарем української душі. Його ліки однаково актуальні і нині. Тож прийдіть нині додому, забийтеся в куточок і під світлом лампи прочитайте «Кобзар». Починайте не з самого початку, а починайте з кінця. Бо початок – це Шевченко-романтик, а кінець – це Шевченко-націоналіст, поет-політик, це крик душі», - закликала Ірина Фаріон.
