Майже чотири десятки
судових позовів, використання брудних
технологій та адміністративного ресурсу проти представника об’єднаної опозиції
Анатолія Диріва результатів не принесли. Він упевнено переміг на виборах до
Верховної Ради України по виборчому окрузі №86, який охоплює Рожнятівський,
Долинський, частину Богородчанського районів та м. Болехів Івано-Франківської
області.
Увійшов до комітетів ВРУ
з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної
Ради України і впевнено почувається в стінах парламенту. Про столичні
події та подальші плани Анатолій Дирів
розповів кореспондентам тижневика «Коломийські ВІСТИ».
Три місяці у стінах
Верховної Ради
Моє життя після того, як
мене обрали депутатом Верховної Ради України кардинально змінилося. Ти вже не
належиш сам собі, вільного часу практично нема і, повірте, той хто думав, що
буде відпочивати в депутатському кріслі – глибоко помилявся. Адже, якщо депутат не працює у сесійній залі, то це
не означає що він відпочиває. Є погоджений календарний план згідно з яким майже
кожен день депутата розписаний на рік наперед. Особисто мені такий темп роботи
подобається, адже той, хто дійсно хоче працювати, може впливати на ситуацію в
країні та долучитись до розбудови держави. На жаль, третина тих, хто став
депутатом Верховної Ради не розуміють, що вони там роблять. Мені ж приємно, що
я належу до двох третіх, які знають чого хочуть, знають як досягти мети та наполегливо
працюють, аби отримати результат.
Відчуваю політичний
потенціал
Регламентний комітет – це
практично політичний комітет. Кожен, хто
обирає собі комітет переслідує різну мету: хтось хоче до митного, щоб лобіювати
чиїсь інтереси, хтось до іншого, де є можливості заробити. Для мене було принциповим
питанням потрапити саме в політичний комітет, адже я не збираюся лобіювати
бізнесові питання, не ставлю за пріоритет отримувати прибутки , а хочу залишитись
у великій політиці, бо відчуваю свій потенціал і знаю, що можу чимало зробити
саме як політик.
Опозиція ніби в меншості,
але без неї не має більшості…
Юридично опозиція, ніби в
меншості, але регіонали також не мають більшості, конструктивної
більшості. Тієї, яка їм потрібна для
прийняття неконституційних законів та протягування певних питань. Як на мене, найуспішніший
день для провладної більшості – це день, коли ми розблокували трибуну і
голосували за європейську інтеґрацію, перед поїздкою «їхнього» Президента до
Брюсселя. Вони зібрали тоді з комуністами і позапартійними депутатами лише 192
голоси. Постає риторичне запитання: а де ж 226?
Говорити про більшість чи
меншість складно… Особливо, коли у
парламенті є чимало далеких від політики людей, які не розуміють, куди вони
потрапили.
Позачергові вибори – реальність!
Питання позачергових
виборів обговорюється вже навіть не в кулуарах, а відкрито його навіть
порушували на засіданні фракції. На зустрічі з теперішнім спікером парламенту паном
Рибаком два тижні тому, перед розблокуванням трибуни, з 99 членів фракції «Батьківщина»
52 чітко заявили про свою готовність скласти мандати і піти на перевибори.
Підтвердили свої дії народні обранці підписами під відповідною заявою. Є там і
мій підпис. Навіть попри те, що мій виборчий процес пов’язаний з неприємними
спогадами, але зараз я розумію, що іншого шляху не було і нема. Я більш ніж
переконаний, що перевибори неминучі, тим паче, що йдеться про вибори за
пропорційною системою, яка стане можливою з внесенням змін до виборчого
законодавства. В цьому опозицію підтримують і комуністи, адже не маючи жодного
мажоритарника у Верховній Ваді, вони можуть зміцнити свої позиції. А ми
переконані: якщо вибори провести за відкритими партійними списками, то опозиція
матиме більшість у новому парламенті і брудні технології Партії регіонів вже не
спрацюють. Я до перевиборів не лише готовий подумки, а й реально почав
готуватись до нової виборчої кампанії.
Блокуємо вже вдруге, адже
регіонали не розуміють української мови…
Уже вдруге за три місяці
роботи парламенту, ми змушені блокувати трибуну Верховної Ради, адже іншого
шляху парламентаризму і іншого шляху впливати на ситуацію наразі не ма. Теперішня
влада та представники Партії регіонів не розуміють української мови і
демократичних діалогів. Вони розуміють лише
грубу фізичну силу. Я глибоко переконаний що блокування парламенту – це
не той шлях, яким треба йти, але це наслідки того, що відбувалося попередньо.
Теперішнє блокування трибуни – це наслідок дій влади і зокрема Партії регіонів,
адже вони попри те, що говорять про європейські цінності, самі цих цінностей не
розуміють і не сприймають. Тому демократичними методами вирішувати проблеми з «регіоналами»
неможливо. Та й як, коли вони не розуміють державної мови, навіть попри те, що
це їх обов’язок, як державних службовців?!
Прикарпаття завжди буде
на першому місці
На окрузі моя робота не
припинялася ніколи і не припиниться, буду я депутатом чи не буду. Наразі у
найбільших селищах працюватимуть мої громадські приймальні. Зокрема, у
Рожнятові вже працює, а найближчим часом запрацюють і в Долині, Богородчанах та
Болехові. До мене завжди зверталося чимало людей по допомогу, але 95 відсотків
звернень – це прохання надати підтримати фінансово. На жаль, усім допомогти грошима
не можливо, а якщо й можливо, то лише перефарбувавшись у синьо-білу барву і
розкрадаючи бюджетні кошти. Я до «гречкосіїв»
жодного відношення не маю і переконаний, що набагато більше користі принесу
громадянам України, попрацювавши над удосконаленням законодавства. Набагато
легше, коли громада може сама вирішувати, куди витратити кошти з сільського чи селищного
бюджету, і використовує їх цілеспрямовано, а не жебрає у бізнесменів, щоб вікно
в школі замінити чи ремонт в садочку зробити… Саме в створенні законодавчої
бази для нормального розвитку громади, малого та середнього бізнесу і
впорядкування усіх сфер життя на законодавчому рівні полягає завдання депутатів
Верховної Ради. Норми законів мають бути для всіх однакові, тоді буде достаток
у кожній родині і впевненість у майбутньому.
На завершення…
Вибори до парламенту були
дуже складними, але вони показали, що гроші не працюють так, як собі думали
деякі з кандидатів, засіваючи округи вікнами, дверима, унітазами... Не
дивлячись на те, що відбувається нині в парламенті, кожен депутат пам’ятає, що
він перш за все – українець. Ми розуміємо і усвідомлюємо свою місію. Ми маємо
захистити вибір українців, хоча нині є величезна проблема в тому, що депутат Верховної
Ради України не завжди може захистити самого себе від тоталітарної репресивної
машини нинішнього президента та його однопартійців. Президент України фактично «підімнув»
під себе всі гілки влади: і судову, і виконавчу, і всі фіскальні органи. І ця
вся репресивна машина працює заради задоволення потреб однієї людини і його «сім’ї».
Теперішня влада хоче вбити парламентаризм в Україні, але ми будемо стояти на
сторожі і з обраного шляху жоден з опозиційних депутатів не зійде.
