У опозиційному та провладному таборах заговорили про необхідність відкликання народного депутата. Проте, у кожному з них абсолютно різне розуміння самої необхідності, процедури, яка зробить його можливим, та різна політична мотивація.
Регіонали пропонують, аби долю нардепів вирішували не виборці, а повністю підконтрольний Банковій Вищий адміністративний суд України.
Дивним чином рейдерський законопроект регіоналів про відкликання співпав у часі з початком процесу збору підписів опозиційних нардепів під колективною ініціативою за внесення змін до Конституції України щодо відкликання народного депутата.
У партії влади хочуть спекулятивно протягнути законопроект "Про внесення змін до деяких законів України, (щодо забезпечення роботи Верховної Ради України)", який було зареєстровано 15 лютого під авторством Володимира Олійника.
У ньому міститься геніально проста та повністю підконтрольна Банковій схема рейдерства вищого законодавчого органу України. Експрес-схема позбавлення депутатства від регіоналів виглядає так:
Голова ВРУ або 226 народних депутатів звертаються до Вищого адміністративного суду з позовом про визнання народного депутата відкликаним.
Вищий адмінсуд приймає відповідну постанову, оскаржити яку неможливо.
Народний депутат позбавляється мандату:
Списковик: у випадку його відкликання наступний за списком кандидат не стає депутатом, тобто його заміщення не відбувається. Депутатський мандат такого народного депутата залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів народних депутатів.
Мажоритарник: проводяться проміжні вибори в одномандатному виборчому окрузі, де було обрано відкликаного депутата.
Якщо ж відкликається більше 2/3 від кількісного складу парламенту, законопроект передбачає проведення позачергових виборів за мажоритарною(!) системою.
Законопроект Олійника переслідує три цілі:
* дискредитувати ідею необхідності відкликання народного депутата;
* отримати механізм тиску на народних обранців, у першу чергу опозиційних;
* маніпулювати кількістю депутатів, щоб отримати повний контроль над парламентом, фактично захопивши його у рейдерський антиконституційний спосіб.
За законопроектом регіоналів, усі важелі для відкликання народного депутата знаходяться у них самих. Адже право ініціювати відкликання народного депутата є лише у голови Верховної Ради або в більшості нардепів. А рішення про те, відкликати народного депутата чи ні протягом семи днів приймає Вищий адмінсуд.
Це той самий суд, що позбавив антиконституційним шляхом депутатських мандатів Балогу та Домбровського.
Формально, законопроект також передбачає можливість ініціювати відкликання депутата мажоритарника 10% від кількості виборців на окрузі, але і цю норму регіонали використовуватимуть проти опозиційних депутатів, адже рішення приймає в будь-якому випадку Вищий адмінсуд.
Це створює для політичних рейдерів з Банкової безмежні можливості для позбавлення мандатів тієї кількості опозиційних депутатів, яка їм необхідна.
Натомість, в опозиційному таборі переконані, що відкликання має відбуватися, у першу чергу, в інтересах виборців і самими виборцями, а не в інтересах інших депутатів, спікера чи політичних груп.
Цими змінами передбачається додати до переліку причин дострокового припинення повноважень народного депутата пункт про відкликання виборцями у порядку, визначеному законом.
Також передбачається встановити, що закон, у якому будуть визначені підстави та механізм відкликання народного депутата, має прийматися не менше ніж двома третинами від Конституційного складу Верховної Ради.
Саме норма, яка вимагає не менше 300 голосів для ухвалення закону про відкликання нардепа, дозволить знайти компроміс в українському парламенті між опозиційними та провладними силами.
Також 300 голосів не дозволять Партії регіонів скористатися з внесених змін до Конституції на власний розсуд, натомість будуть прийняті узгоджені для опозиційних та провладних депутатів рішення.
Саме через відкликання народних депутатів ми законодавчо зафіксуємо необхідність відповідальності народних обранців перед виборцями, які фактично беруть їх на роботу і, відповідно, мають право їх звільнити.
У той час як депутати від опозиції ініціюють проведення процедури відкликання депутатів у конституційний спосіб, то узаконити відкликання по ПР-івськи планується в обхід Конституції, ігноруючи положення статті 81, яка містить 5 вичерпних підстав, через які депутата можуть позбавити його повноважень достроково і такої підстави як відкликання депутата цей перелік не містить.
Регіонали хочуть передбачити процедуру відкликання шляхом внесення змін до закону України "Про вибори народних депутатів", що є повним юридичним нонсенсом та узаконить рейдерство Верховної Ради.
Про статтю 81 Конституції автор рейдерського законопроекту згадує й у пояснювальній записці до законопроекту, пояснюючи, що ця стаття нібито не може врегулювати ситуацію, коли робота головного державного законодавчого органу паралізована.
Таким чином, водчевидь, готуються дороговкази для рішення Конституційного суду , який має легітимізувати таку схему
З огляду на це, дедалі очевиднішими стають причини позбавлення мандатів Балоги та Домбровського. Їх можна сприймати як своєрідну обкатку схеми, якою регіонали тестують підконтрольність Вищого адмінсуду, спроможність дати правильний висновок Конституційного суду та ресурси опору опозиції та суспільства.
Експерти та політологи, які працюють на боці Партії регіонів, активно просувають тезу про те, що приймати закони у парламенті потрібно не більшістю від Конституційного складу Верховної Ради, тобто 226 голосами, а більшістю від присутніх у залі.
Таким чином, відкликання за сценарієм Партії регіонів кількох десятків опозиційних депутатів дозволить їм звільнитися від необхідності торгуватися із комуністами та деякими позафракційними для формування більшості з тих, що є.
В опозиційному таборі є розуміння того, що відкликання депутата має бути виключним правом виборців і можливість відкликання не може в жодному випадку використовуватися для маніпуляцій чи залежати від тимчасової політичної кон’юнктури.
Такі зміни до законодавства як відкликання народного депутата необхідно приймати лише більшістю в 2/3 від конституційного складу парламенту і це має бути зафіксовано у Конституції.
Законопроект варто приймати після громадського та експертного обговорення самого механізму того, як це відкликання буде відбуватися.
Слід визначитися із тим, з яких причин виборці можуть відкликали депутата; у якій формі реалізується ініціатива з відкликання; скільки голосів потрібно для відкликання депутата-мажоритарника і скільки для списковика; з якою періодичністю і в якій формі відбувається голосування за відкликання по всій Україні.
Опозиція повинна бути такою ж принциповою у питанні відкликання депутатів як і у випадку особистого голосування.
Адже два кроки: особисте голосування та встановлення політичної відповідальності депутатів за зраду виборців через процедуру відкликання, створять в нашій державі зовсім іншу політичну культуру. Коли громада буде дійсно наймати своїх обранців на роботу, а не імітувати демократію.
А у випадку невиконання вимог опозиції і проведення нових виборів, у громадян України з’явиться реальна можливість обирати тих, хто порушує закон, глумиться над Конституцією. Чи довірити свій мандат тим, хто будує нову якість політики.
Юрій Дерев’янко, народний депутат України, для УП
