«Я беру
ці листи тому, що хочеться зробити свято. В щоденному житті ми не пам’ятаємо
про цих дітей, але коли наближається Святий Миколай, то це шанс зробити комусь
диво, - каже Надія Гаврилюк, яка
приймає участь в цій акції вже чотири роки, - Крім того, що в листі перелік мрій та бажань дитини, я стараюсь не забувати про речі першої необхідності, яких
не вистачає в таких місцях, а сам:е засоби гігієни, білизна, теплі речі. Також не
всі діти пишуть про солодощі, а який Миколай без шоколаду?», - додає вона.
Денис та Галина Носенко теж приймають участь в акції чотири роки: «Нам дуже хочеться допомогти дітям,
розуміємо, що треба це робити частіше, але, на жаль, в нашому ритмі життя нам
не вистачає часу, а такі акції всього лише раз на рік. Було б більше, ми б з
радістю робили це кожен день», - каже Галина.
«Основну функцію турботи про цих дітей повинна
брати на себе держава, але, на жаль, цього не відбувається. Навіть відслідковуючи
цю акцію, чи подібні, ми бачимо, що наші депутати чи сильні світу цього
згадують про обездолених дітей тільки перед Миколаєм чи святами, коли є багато
галасу. Тому, знаючи про це, ми стараємось завжди брати участь в подібних
акціях і якомога частіше», -
додає Денис.
Іванна і Юрій Павлусі, взяли участь в акції цього року вперше: «Ми приймаємо участь в цій акції перший
рік. Дуже хочеться допомогти дітям. Мені розказала про цю акцію подруга, а
оскільки чоловік вічно на роботі, а у нас маленька дитина, то я попросила взяти
мені листа. Нам дістався лист від хлопчика, якому 8 років. Він був дуже
зворушливий, хлопчина написав що хоче стати проектантом автомобілів і просив
конструктор. Мені хочеться думати, що це перший крок до здійснення дитячої мрії»,
- каже Іванна.
«Ми виховуємо маленьку донечку і нам дуже
хочеться, щоб вона виросла не тільки розумною, щасливою та здоровою, але ще й
вміла співчувати, розуміла, що є дітки, в яких немає батьків, хотіла допомагати
ближнім і не втрачала віри в Диво», - додає Юрій.
Богдан Боднарук, житель Варшави, приймає участь в акції вдруге: «Я приймаю участь в акції другий рік. В тому році ми пізно схаменулися
і тому взяли одного листа на три сім’ї, бо більше не залишилося. Було дуже весело ділити
хто що купляє і робить, адже всі ми знаходимося в різних країнах. Я в Польщі,
одна пара в Росії і ще одна в Італії. І кожному з нас хотілось виконати всі
пункти подарунків самостійно. Це такий добрий егоїзм, тому що, коли вибираєш
подарунок, пакуєш коробку, купуєш солодощі, робиш комусь приємно, абсолютно
незнайомій дитині – стаєш дуже щасливим, - каже Богдан, - в тому році мене
вразило, що дівчинка-підліток просила миючі засоби. Я, наприклад, не задумуюсь
над тим, що в мене закінчилось мило чи шампунь. Закінчилось – я йду і купляю нове.
А там дітям цього не вистачає. Тоді дівчата, з якими я ділив листа навіть, мені
так здається, спустошили магазини підліткової косметики. В цьому році мені вже
взяли персонального листа».
