«Миколай є примір, як ми повинні один одному допомагати,
робити добро один одному. І в цей день ми засвідчуємо переконання, що треба
всім потребуючим допомогти, що треба ближнім нашим людям робити якусь
приємність також. Так, як ми даємо даруночки дітям, так даємо даруночки і
старшим – як свого роду символ доброти. Це для того, щоб діти чи старші сказали
«дякую» і відчули, що хтось їх любить».
(Блаженніший Любомир Гузар в
інтерв’ю телеканалу ZIK про свято Миколая, 2012 р.)
Коли земля вкривається пухкою сніговою ковдрою, а
морозяне повітря пахне хвоєю та мандаринами, усі ми відчуваємо наближення
новорічних свят. Кінець року для багатьох з нас асоціюється не лише з періодом
очікування Різдва, а й з підбиттям деяких підсумків року, що минає. Це – хороша
нагода нарешті завершити розпочаті справи, приготувати приємні несподіванки для
рідних та близьких, а ще – здійснити мрію дитини, що живе в школі-інтернаті чи
дитячому будинку, взявши участь у традиційній акції “Святий Миколай іде до
сиріт”.
Для багатьох мешканців нашого
краю день Святого Миколая вже невід’ємно пов’язаний з акцією «Святий Миколай
іде до сиріт», яку з благословення архієпископа і митрополита Івано-Франківського
Володимира Війтишина організовують Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ та Мальтійська
Служба Допомоги. Помічниками святого Миколая в акції є сотні волонтерів та
понад чотири тисячі жертводавців та доброчинців нашого краю.
Допомогою охоплено 1 800
вихованців 20-ти сирітських та інтернатних закладів Івано-Франківська та
області. Вікова категорія дуже різна: немовлята, діти, дошкільнята, школярі, випускники,
самотні матері-підлітки… Це діти-сироти, напів-сироти, діти, батьки яких позбавлені
батьківських прав, діти з кризових та неблагополучних сімей, діти-інваліди.
Причини, тривалість, умови проживання та навчання в цих закладах вкрай
різняться між собою, однак усіх їх об’єднує велика потреба доброти, тепла,
уваги і любові. Про це часто можна довідатись з дитячих листів, з того, що ці
діти просять у Святого.
Приємно, що і цього року жоден з цих листів-мрій
не залишився без уваги і кожна дитина змогла отримати індивідуальний подарунок
на власне прохання. Звичайно ж, іноді дарунки не сповнювали дитячих сподівань (наприклад,
повернути батьків).Однак бувало й таке, що дарунок значно перевершував усі
дитячі мрії-прохання і навіть сподівання дорослих помічників і вихователів:
кожна з п’яти випускниць Яблунівської школи-інтернат отримала власну швейну
машину - це справді не подарунок на один вечір, а добрий старт у доросле
самостійне життя, адже дасть можливість дитині власноруч з гідністю заробити на
власний прожиток.
З року в рік зростає не тільки кількість, але й
якість допомоги, яку отримують діти. А головне, порівнюючи з попередніми
роками, очевидними стають покращення побутових умов сиротинців, діти стали
значно доглянутішими і, здається, навіть трішки щасливішими. Саме це є добрим
знаком того, що справа, яку ми уже чотирнадцять років поспіль творимо спільними
зусиллями – не марна.
На
свято Миколая діти отримали подарунки за листами, а дитячі будинки та сиротинці
- допомогу на суму 286 739,60 гривень. Окрім цього на розрахунковий рахунок організації
надійшло 102 155, 50 гривень, а у скриньках для благодійних пожертв,
розміщених повсюди у місті та області було зібрано 28 459,75 грн. На ці
кошти вже після Різдвяних свят буде придбано та передано школам-інтернатам
засоби гігієни, меблі, спортивне та реабілітаційне обладнання, побутові прилади
та інші речі першої необхідності. Всього цього року
матеріальна і фінансова допомога в рамках акції складає 417 884,60 гривень. Допомога продовжує
надходити!
Акція дає можливість не лише дітям отримати
найвибагливіші «сюрпризи», але й самим дорослим «освятити» власне життя чи діяльність,
підтримуючи акцію в найрізноманітніший спосіб: відома художниця жертвує свій твір
мистецтва, хорові колективи організовують благодійні концерти та супроводжують
подячне богослужіння з нагоди урочистого завершення акції, засоби масової
інформації, рекламні агенції, інтернет-видання, волонтери у соціальних мережах розповсюджують
новини про перебіг акції. Підприємці, громадяни, школярі та студенти жертвують
кошти та речі, сім’ї цілими родинами готують подарунки, учні і студенти в кожну
вільну хвилинку стають помічниками акції, діти готують святкову програму до
свята. Друкарні, видавництва, пошта, фабрика конвертів, заклади торгівлі,
перевізники… наче весь світ впродовж кількох тижнів закрутився довкола цього
чудесного свята. А й справді, цікава ідея! А що, якби наше життя не раз на рік,
а від початку до кінця будувалося не на власних корисливих інтересах, а
оберталося довкола ближнього на міцній вісі Божої любові? Напевно і світ би
став інакшим, і ми були б щасливішими.
На закінчення, тим, чого неможливо описати, все ж
таки спробувала поділитися з читачами одна з юних помічниць Святого Миколая:
«Вже на порозі інтернату нас зустрічала добра
сотня дітей, які чекали дива. Розвантажуючи подарунки із машин, ми чули багато
слів захоплення, та найбільше нам запам’яталась фраза малесенького хлопчика
Андрійка, котрий із великими очима вимовив: «Ю-ю-ю-ю-й, скільки подалюнків!»
Діти одразу взялись нам допомагати заносити фрукти та пакунки, інші ж – показувати
черепашку та рибок, які живуть у їхньому домі. Невеличку сценку, котру ми
показали, діти дивилися тихо і чемно, та коли на сцену вийшов сам Миколай – в
дитячих очах загорівся вогник, а з залу почулось: «Оце справжній Святий
Миколай!». Діти вже не могли всидіти на місці. Проте гарно співали Святому
пісеньки та розповідали віршики.
І ось, нарешті, настав час отримувати подарунки! Очі
світяться, посмішки «від вуха до вуха», шум, гамір, на місці не сидиться, до
пакунків біжать, шпортаються, біля Миколая ніяковіють. Хоч подарунки вдвічі
більші за самих їх власників, ті все ж намагаються підняти їх та понести… І все
це відбувається так щиро, з неймовірною і неприхованою радістю!
Вручивши з Миколаєм кожній дитині у руки її
особистий подарунок, ми пішли за дітьми… Коли ми зайшли в клас, вони відразу ж
кинулись до нас зі своїми подаруночками, кожен показував своє, коментував, розповідав
щось і намагався затягнути у свій бік. Усі прагнули обіймів і скакали зі
словами: «Хочу на ручки!». Щирий сміх, обійми та цукерки, слова вдячності для
ВСІХ! помічників святого – це саме те, що ми отримали від цих дітей.
У класах безлад: всюди коробки, цукерки, олівці,
подарунковий папір; на коридорах чути дитячий тупіт, діти бігають із класу в
клас, вихваляючись подарунками Святого Миколая. Одні маневрують машинкою на
пульті, інші катаються по коридору на величезних пластикових санках, старші
приміряють новесенький одяг та взуття, вихователі розглядають та захоплюються
подарунками для класів…
Коли настав час прощатись, діти ніяк не хотіли
відпускати нас. Десятки щирих оченят у вікнах дитячого будинку супроводжували
нас до автомобілів. Додому ми повертались втомлені, та щасливі!
Дякуємо святому Миколаю за чудо, яке відбулось цими
днями у сотнях маленьких сердець!»
Дякуємо геть усім помічникам Святого Миколая!!
Мальтійська Служба Допомоги
Карітас-Івано-Франківськ-УГКЦ
