Юлія Тимошенко: Страх за майбутнє України гонить вперед, не дає права на «тайм-аут»

 

— Сьогодні треба оцінювати не мою ситуацію у в’язниці. Якщо я вам скажу, що мені тут не подобається, я навряд чи когось здивую. В тюрмі немає благородства, немає щастя, немає життя, немає героїзму…

 

Оцінювати потрібно інше: як так сталося, як ми всі змогли допустити, що у в’язницю перетворили мою країну, що заґратували навіть ті паростки свободи, які пробивалися останні роки крізь бетон пострадянської ментальності та неоолігократії.

 

Сьогодні за колючим дротом несвободи вся країна. Сьогодні у своєму безправ’ї та страху за ґратами кожен українець, Сьогодні в колонії, на нарах — свобода, демократія, майбутнє України. Це головні зміни, які відбулися з часу мого ув’язнення, а скоріше, з часу зміни влади.

 

10 травня 2012 року в Бундестазі мужній та чесний політик федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель чітко та публічно сказала, що в Україні встановлено диктатуру і її народ потерпає від репресій. Якщо так само відверто та адекватно, без подвійних стандартів діяли б всі ключові лідери світу та не шукали шляхів, як домовитися з диктаторами заради якихось тимчасових політичних кон’юктур, думаю, світ став би світлішим, а політика на порядок моральнішою.

 

Тому моя відповідь на ваше запитання дуже чітка та співзвучна позиції всіх лідерів світу, які стоять на позиції справжніх цінностей. З моменту мого ув’язнення в країні встановлена диктатура Януковича та його родини. І якщо не діяти всім гуртом — українцям та країнам світової демократії, — на східному кордоні ЄС та НАТО виникне конгломерат диктатур та авторитарних режимів, який докорінно змінить геополітичну карту не тільки Європи та Євразії, він змінить геополітичну карту світу.

 

 

— Ви дійсно думаєте, що я зараз почну скаржитися на свої проблеми? Я не звикла цього робити. Я тільки висловлюю велику подяку німецьким лікарям, професору Айнгойнплю, професору Хаасу Хармсу та професору Анет Райсхаузен, які за дорученням та допомогою німецького уряду, німецького посла та в цілому ЄС практично силою увірвались до колонії, де мене планово фізично добивали, та в прямому сенсі врятували мені життя. Вони мужньо прийняли пропозицію стати моїми лікуючими лікарями в українській лікарні та взяли на себе весь тягар комунікацій з режимом Януковича. Хоча їх гуманітарна та самовіддана робота постійно супроводжувалася провокаціями в дусі часів Сталіна. Наприклад, колективні листи специфічних українських лікарів від адміністрації президента з вимогою, щоб німецькі лікарі мене не лікували. Але в той же час захищені від політичного терору лікарі та медичний персонал української клініки, де я перебуваю, віддають мені всю свою душу та професійні можливості.

 

Поки я не можу пересуватися та багато чого робити самостійно, але від цього я не відчуваю себе слабкішою. Прийде час, і я зможу повернути собі здоров’я. Але сьогодні єдине питання, яке стоїть на порядку денному: як Україну звільнити від диктатури? Але це надскладне завдання, і мені здається, що демократичний світ ще не має рецепту, як зупинити цей політичний регрес.

 

Як до мене ставиться адміністрація в’язниці? По різному. Раджу вам подивитися фільм «Експеримент» Пола Шойрінга та прочитати мою статтю, яка на цю тему розміщена в Інтернеті,і ви зрозумієте ще раз, що для того, аби розібратися, ким насправді є людина, їй потрібно хоча б на тиждень дати мінімальну владу, а ще більш вражаюче право на насилля, і ви побачите, з ким ви маєте справу. Так і серед тюремних працівників є люди, які готові багато чого зробити, щоб допомогти мені прожити цей важкий час, а є тварини, які знущаються над кожним ув’язненим, отримують від цього задоволення, відчувають свою власну значимість, насолоджуються страхом, який бачать в очах своїх Саме такі екземпляри били мене 20 квітня в колонії. Кажуть, за це Янукович нагородив їх новими званнями та грамотами і їх тваринний інстинкт був схвалений.

 

Ці експерименти на мене не справляють враження, коли треба йти в бій за країну, я, як воїн, який іде в атаку, не відчуваю фізичного болю, але інший біль, навіть страх за майбутнє України болісно тисне на груди та гонить вперед, не дає права на «тайм-аут».

 

 

— До власного самогубства. Дивно, що вони цього не розуміють. І питання не в черговій кримінальній справі проти чергового опозиціонера, або в особливій значущості мене, як «VIP-в’язня». Проблема Януковича в тому, що він не розуміє, що його гасла повністю не співпадають з тим, що він робить у своєму політичному житті. І весь освічений інтелектуальний світ це розуміє. Це все одно, що вдягнути красивий урочистий фрак з усіма регаліями попереду, вийти на міжнародну арену і не помітити, що задню частину цього фрака просто забули пришити. Демократичний світ, Україна сприймають Януковича абсолютно інакше, ніж йому здається. І йому, як політику, зокрема завдяки політичним репресіям, світ вже визначив ціну та в усіх аналітичних записках накреслив «Політичний неліквід». Тепер тільки питання часу, скільки він зможе прожити як політик в такому режимі його сприйняття.

 

А стосовно так званих кримінальних справ проти мене, то не мені їх оцінювати. Я хочу подякувати лідерам ЄС, які звернулись до Данської Гельсінської спілки з проханням проаналізувати юридичну складову всіх обвинувачень проти мене та дати повний звіт. З цим звітом керівник Данської Гельсінської спілки М. Лінгбо вже виступив в Брюсселі, де чітко сказав, що з мого боку не було ніяких порушень закону і що ці справи є політичним переслідуванням опонента.

 

 

— Чесно кажучи, я вже збилась з рахунку, яке обвинувачення нове, яке передостаннє, і взагалі, вже точно не можу порахувати, скільки цих справ Янукович вигадав. Я думаю, єдине, в чому мене ще не обвинувачували, це в канібалізмі.

 

Насправді немає значення, яка суть нового чи старого обвинувачення. Важливо, що є Європейський суд з прав людини, який розпочав розгляд моєї справи. Важливо, що я цьому суду довіряю і я перед ним повністю відкрита в усіх нюансах всіх нафантазованих справ. Я впевнена, що не порушувала закон, і змістом, сутністю мого життя є Україна. Різні люди можуть про мене думати або писати різні речі, критикувати або підтримувати, любити або навіть ненавидіти, це не змінить для мене головного: скільки б’ється моє серце, я буду служити своїй країні так, як зможу — з помилками та перемогами, на свободі або за ґратами, на посадах або взагалі за межами політики. І це у мене не здатен відібрати ніхто, бо цю свою мету я ні на що не зміню, бо немає такого страху, який примусить мене відступити.

 

— Для цього треба побачити останній звіт неурядової міжнародної організації Freedom House в якому вони зазначили, що хочуть бачити Україну демократичною, європейською, справедливою, правовою, конкурентоспроможною державою, яка буде частиною ЄС, партнером США та Європи. Але зараз констатують, що країна рухається в зворотному напрямку. В своєму звіті вони чітко визначили, що країною вперше керують не збалансовані та розподілені гілки влади, а «сім’я», іншими словами мафія. Всі чесні та адекватні лідери світу солідарні з  висновками Freedom House. Але головне, що автори назвали свій звіт «Б’ючи на сполох! Демократія в Україні в небезпеці». Що може бути ще більш красномовним, ніж така назва, звіт виважених та толерантних експертів?

 

Колись мій улюблений Олександр Довженко написав повість «Україна в огні». Горить демократія, горить свобода, горить європейський вибір, горить українська мова, права та свободи людей. Палії прийшли в мою країну. Але кожне полум’я можливо загасити, треба тільки підібрати правильний вогнегасник. Тут, за ґратами, я продумала, яким може бути вихід, і в найближчі тижні зроблю два звернення — одне до світової демократичної спільноти, друге до народу України.

 

Дуже прошу ваше поважне видання допомогти мені оприлюднити ці документи.

 

Очевидно те, що європейська спільнота, її лідери зробили величезені кроки, прийняли дуже сильні резолюції, прийняли екстраординарні дії (особливо, що стосується самміту східноєвропейського партнерства, Євро-2012, позиції щодо Угоди про асоціацію, які мали на меті зупинити стрімке підсилення диктатури в Україні. Але вони не були почуті Януковичем. Це викликає щире здивування в світі. Що це за людина? Чому він має такий поганий політичний слух та смак? Це не загадка, відповідь очевидна. Його стратегія — утримання влади у власній країні будь-якою ціною — ціною власного міжнародного авторитету, ціною євроінтеграції і навіть ціною можливого блокування рахунків своєї родини за кордоном. Знаючи психологію Януковича, він не дозволить забрати у себе хоч одне владне повноваження шляхом інтеграції в будь-яке об’єднання країн, які передбачають делегування частини владних можливостей в наддержавні структури. Він готовий не виїжджати з вкраденої у держави резиденції «Межигір’я», готовий, щоб до нього не приїжджав ніхто з поважних лідерів світу. Всю цю ціну він готовий заплатити за абсолютну владу в країні, яку він вважає приватизованою в 2010 році, коли він став президентом. Саме так просто пояснюється така дивна та нелогічна поведінка лідера країни.

 

Потрібно повернути довіру до влади, відновити міжнародний авторитет країни та відправити в минуле диктаторський режим.

 

 

— Потрібно чесно та мужньо сказати: ця виборча кампанія вже сфальшована. І не треба вводити себе та інші держави в оману, що це не так. Суди, Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії, центральні ЗМІ, які тотально керуються правлячим режимом, силові адмінресурс та структури, які, не приховуючи, розправляються з непокірними громадянами та політиками — це маркер цих виборів. Родзинка виборчої кампанії, на яку розраховує Янукович, — це мегакорупція на мажоритарних округах, де під владних кандидатів спрямували тіньові кошти, кошти державного та місцевих бюджетів. Публічно кандидати від влади розносять людям безкоштовні ліки, одяг, різні подарунки та просто гроші. Все це зараз детально фіксується. Але теза про те, що «побачимо, як пройдуть вибори», зараз виглядає вже просто дивно. Такої фальсифікації в Україні ніколи ще не було! Так що? Переможців не судять!?

 

Саме тому, я вважаю, треба докорінно змінити тактику та стратегію ліквідації диктатури в Україні. І в нашій країні, і в демократичному світі потрібно почати активно діяти не після виборів, а до! Після виборів буде запізно!!!

 

Неодиктаторам, судячи з останніх виборів в пострадянських країнах, наплювати — будуть визнавати їх виборчі «художества» чесними чи взагалі виборами, чи ні. Головне для них — утримати владу. Тому ми в середині України, як опозиція, як активна частина громадянського суспільства, об’єдналися і намагаємось організувати боротьбу за принципом: «Україна проти мафії».

 

Ми зробимо все, що зможемо, відкриємо в собі друге дихання, зробимо неможливе. Але без підтримки європейської спільноти, шанси у нас дуже невеликі. Ми просимо світ не підтримувати диктатора, не робити вигляд, що він проводить реформи, а допомогти нам відкрити публічні міжнародні антикорупційні транснаціональні розслідування відвертої тіньової фінансової діяльності родини Януковича та його оточення, зупинити його всім гуртом та повернути Україну в Європейську родину та до європейських цінностей.

 

Потрібно повернути довіру до влади, відновити міжнародний авторитет країни і відправити в минуле диктаторський режим.

 

 

— Ви запитуєте, чого може досягти опозиція без мене? Це невірна постановка питання. Я дію в унісон зі своїми соратниками. Просто процес спілкування з ними став складнішим. Я чудово обізнана, рішення опозиція приймає колегіально, і моя думка враховується завжди. Ми налагодили комунікацію.

 

Опозиція вже досягла багато чого. Вона об’єдналася. Вперше за довгі роки. І для цього об’єднання я багато зробила. Опозиційні політики йдуть на вибори під прапором партії «Батьківщина». Я вірю, що цей фактор допоможе людям відрізнити справжню опозицію від фальшивої, і ми зможемо отримати більшість голосів у новому парламенті.

 

— Звичайно ж думаю. Практично цілодобово відновлювала б руїни демократії, які навернув Янукович зі своїм оточенням. Намагалася б в душах українців розчарування та песимізм замінити на віру в себе та свою країну.

 

 

— Можливо, Євро-2012 — тріумф. Тільки не Януковича, а українського народу. Тріумф Януковича також мав місце, тільки з точки зору перерахування близько 60% ресурсів від об’єктів Євро на свої офшорні рахунки.

 

Не згодна в Вашою думкою про те, що світ трохи забув про політичні репресії. У розпал Євро-2012 єврокомісар Вівьен Редінг заявив, що «жодна людина не може дивитися матчі без думок про політичних ув’язнених в Україні».

 

Хто був на стадіонах, той бачив банери в секторах іноземних вболівальників із закликами про мою свободу, члени уряду Великобританії, Франції, Німеччини та інших європейських країн не відвідали матчі в Україні і зробили відповідні заяви з цього приводу.

 

Я змогла поспілкуватися з євродепутатами, що відвідали в ті дні Харків. Тоді Янукович, в надії змінити негативне ставлення європейських політиків до його режиму, дозволив європейським політикам мене відвідати. Я зустрілася тоді з багатьма європейськими лідерами.

 

Відразу ж після Євро-2012 ОБСЄ прийняла резолюцію із закликом до режиму Януковича відновити законність, звільнити політичних в’'язнів і дати їм можливість брати участь у виборах. (Так звана Монакська декларація).

 

Отже, уваги до України і проблем з демократією в країні, світова громадськість не втрачала ні до, ні після Євро-2012.

 

Я вдячна світовій спільноті за те, що вона бореться за демократичну Україну і засуджує владу Януковича, яка нехтує правилами цивілізованого суспільства.

 

Європейські політики, проігнорувавши в травні Януковича і його саміт у Ялті, дали зрозуміти режиму, що міжнародна ізоляція — це цілком реальний сценарій, як і введення конкретних санкцій проти представників режиму Януковича, причетних до політичних переслідувань та встановлення диктаторського режиму.

 

 

— Мені здається, що європейські політики повинні перестати вмовляти Януковича стати демократом та чітко усвідомити, що диктатора повчаннями перевиховати неможливо. Це все одно, що вмовляти канібала бути вегетаріанцем.

 

 

— Я дуже не хочу, щоб в Україні була реалізована модель абсолютного тоталітарного режиму, описаного Джорджем Оруелом у романі «1984». Пам’ятаєте «аксіоми» книжкового Великого брата? («Свобода — це рабство», «Війна — це мир», «Незнання — це сила»). Думаю, що європейським країнам буде некомфортно поруч з таким сусідом.

 

А ще я боюся розколу країни та втрати Україною незалежності. Тому вектор розвитку України прямо залежить від результатів парламентських виборів. Тому і в опозиції, і у світової спільноти зараз місія одна — зробити все для збереження незалежної країни у центрі Європи — України.