Ми пропонуємо відразу відмовитися від будь-яких спекуляцій на тему рідної мови.
Насправді в усіх сферах громадського життя в Україні, попри те, що державною мовою є українська, переважає російська мова, будь-то телебачення, радіо, газети, журнали, книги. Тим більше ніхто й ніколи в незалежній Україні не забороняв людям думати й розмовляти тією мовою, яка їм ближча, і яку вони вважають рідною.
Оскільки ця партія продемонструвала свою повну нездатність вирішувати реальні соціально-економічні проблеми, які стоять перед країною, вона, щоб відволікти увагу від своєї управлінської імпотенції, і вкинула у суспільство мовне питання.
Януковича та ПР не цікавлять мовні права громадян, ані російськомовних, ані тим більше україномовних. Вони лише шукають технології, як зберегтися при владі, як захистити своє Межигір’я. Якщо для цього треба знищити українську мову, їхня рука не здригнеться», — кажуть в Об’єднаній опозиції.
Закон про засади мовної політики насправді не є законом: його положення суперечать положенням чинної Конституції України та Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, він був ухвалений і підписаний з грубими порушеннями процедури ухвалення законів та Конституції.
Після виборів, після того як опозиція отримає більшість у Верховній Раді, вона скасує цей закон, як і сотні інших незаконно ухвалених законів, і відновить реальний державний статус української мови, кажуть в Об’єднаній опозиції.
«За своїм змістом цей документ налаштований на розкол українського суспільства за мовними та культурними ознаками, він спрямований на покращення положення російської мови (і тільки її) за рахунок української – при тому, що російська мова не є такою, якій загрожує зникнення, і яка піддається утискам.
Ми вважаємо, що цей закон є одним з кроків насадження в Україні навіть не захисту російської мови, а повного панування Росії через своїх холопів в українській владі.
На наш погляд, цей документ має відверте антиукраїнське спрямування і відмовляє українськомовній більшості у праві задовольнити свої інформаційні, культурні, освітні потреби рідною українською мовою, не зобов’язує чиновників знати державну мову і звужує можливості української мови для її вільного розвитку», — кажуть в Об’єднаній опозиції.
Справжня, демократична мовна політика повинна у першу чергу захищати ті мови, яким дійсно загрожує зникнення – це, зокрема, ідиш, караїмська, татська, гагаузька та інші. Ці мови не є державними в жодній країні світу, їх носії не можуть розраховувати на будь-яку зовнішню підтримку.
У той же час жодний закон не може заборонити будь-якій людині вільно спілкуватися будь-якою мовою, яку вона вважає за свою рідну. Для того ж, щоб читати геніальні твори Пушкіна, Гете, Міцкевича, Петефі в оригіналі – бажаючим варто лише піти до книгарні чи бібліотеки. Жодних законів, тим більше, ухвалених не правовим, шахрайським шляхом, для цього не потрібно.
«До речі, ПР обдурила всі національні меншини України. Ухвалюючи закон, вони всім обіцяли що їхні мови стануть регіональними. На практиці ж підтримують лише російську. Контрольовані ПР місцеві Ради відмовилися запроваджувати в якості регіональних кримсько-татарську, болгарську та інші мови нацменшин, які на відміну від російської потребують реального захисту», — кажуть в Об’єднаній опозиції.
