Коли Янукович дав доручення починати проти мене політичні репресії, я
жартувала, що скоро вони мене звинуватять у вбивстві. Зараз мій жарт
став реальністю.
Можна було б скільки завгодно іронізувати з приводу спроб Генеральної
прокуратури у якийсь дикий спосіб прив’язати до мене вбивство Євгена
Щербаня. Можна було б саркастично злословити також про мою причетність
до загибелі Майкла Джексона чи Уітні Х’юстон. Можна було б… Але не
варто. Бо такі правила диктатури: вона смішна і страшна водночас. І все
менше й менше людей в країні сміється над новим диктатором, бо це сміх
скрізь сльози.
Безглузда прив'язка мене до справи Щербаня – це абсурд.
Абсурд - він абсурд і є. Він не підлягає аналізу, не може бути
оскаржений чи висміяний. Він – по той бік моралі, порядності, людяності,
здорового глузду. Змагатися проти цього абсурду справа невдячна й
безперспективна, бо це потойбіччя, задзеркалля, антисвіт.
Я просто вірю в те, що люди добре розуміють, якими гнилими нитками
зшито цю справу, кому вона вигідна і наскільки абсурдна. На щастя, мої, з
дозволу сказати, опоненти своїм “інтелектуальним” підходом до цього
замовлення чітко демонструють всю абсурдність, нікчемність та
нісенітність процесу.
Я прекрасно знаю цю владу, її характер, норов, підлість, підступність. Я
знаю, що вони з задоволенням і без тіні сумніву переступлять через
будь-які моральні пороги, щоб знищити людину, яка не згодна з їх
пануванням у країні.
Але я ніколи не пробачу, що в цей ганебний сценарій втягнули сина
людини, яка загинула. Для нього це справді трагедія – а не підстава для
прес-конференції чи заяви. Взяти і витягнути на публіку дитину, змусити
спекулювати її на пам’яті загиблого батька... Я не знаю, де беруться
такі потвори, в чиїх головах народжуються такі плани...
Не можна так робити. Не можна. Незалежно від рівня ненависті до політичного опонента, незалежно ні від чого.
Я хочу вірити, що син Євгена Щербаня зрозуміє, як підло та низько його
використали, і більше так не робитиме. Бо це вже питання вищої моральної
компетенції. Той, хто оцінюватиме колись його життя на цій землі, живе
не в “Межигір’ї”...
Хочу звернутися до всіх громадян України. Я знаю, як зараз важко
кожному з вас. Знаю, скільки біди прийшло за останні 2 роки. Тримайтеся!
Ми найближчим часом з вами все це виправимо. Головне - не опускати руки
та боротися.
