Звернення Юлії Тимошенко до учасників з’їзду партії «Батьківщина»
Вітаю Вас, мої побратими, друзі, соратники, колеги, мої рідні товариші по боротьбі!
Вітаю Вас — вільних і хоробрих людей, тих, хто не зігнувся, не зламався, не став на коліна, не умив і не опустив рук, тих, хто не збайдужів і не розчарувався. Тих, хто продовжує вірити в справжню демократичну, вільну і незалежну Україну!
Я вітаю Вас, дякую Вам і пишаюсь Вами!
За кілька десятків кроків від нашого з’їзду — парк Тараса Шевченка. Ще якихось сорок років тому влада забороняла збиратися в ньому студентам. Бо та влада несамовито боялася українського настрою і українського духу. Сьогодні знову — навіть приїхати на з’їзд опозиційної партії — це вже не зовсім безпечно, бо це виклик і це знову боротьба. Боротьба за Україну. За незалежну, демократичну Україну, яку будуємо ми, а не вони.
Сьогодні патріотизм і любов до України для них — також майже злочин. Бо сьогоднішня, неукраїнська влада боїться людей вільних духом, тих, хто близько до серця сприймає все українське, тих у кого болить душа за нашу Батьківщину.
Сьогодні я не серед вас. Качанівська колонія не надсилає своїх делегатів на з’їзди. Але, дорогі мої, не треба сумувати. Бо навіть тут, за ґратами, я відчуваю Вас, чую стук ваших сердець, живу вашими побажаннями і надіями. Справжню свободу не спинити і не ув’язнити. Тому я, все одно — з Вами!
Я багато про що хотіла б поговорити з Вами сьогодні. Я хотіла б проаналізувати всі наші дії за останні роки, відповісти на питання «Що і чому сталося?» в 2010-му, детально розібрати помилки і накреслити нові шляхи.
Але нічого з цього я сьогодні робити не буду. Не тому, що це неважливо. А тому, що є на сьогодні одна-єдина ідея, і одна-єдина стратегія, заради якої варто відкинути, відкласти в бік, на завтра всі інші теми та розмови.
Ця ідея, ця стратегія — єдність демократичних опозиційних сил України! Єдність негайна і безальтернативна.
...Наш з’їзд проходить в Будинку вчителя, в тому самому історичному приміщенні, в якому на початку ХХ століття збирався перший в історії Український уряд — Центральна Рада.
Центральна Рада встигла прийняти IV-й Універсал про незалежність України. Але проіснувала ця незалежна держава всього кілька днів. Чому так сталося? Хіба мало було у Грушевського чи Винниченка патріотизму, хіба забракло їм людської мудрості та волі до незалежності? — Ні. В них було все. — У них було все, за винятком єдності. А без цього "будівельного матеріалу" так речі як незалежна і соборна Україна не будуються.
Тому сьогодні я прошу і благаю Вас тільки про одне: ОБ’ЄДНУЙТЕСЯ!!! Забудьте про всі різночитання, про амбіції, про вузькі партійні інтереси, про ідеологічні розбіжності. Закрийте їх на замок, подаруйте опонентам, загубіть, заховайте, викиньте — і забудьте де вони лежать. Це найменше, що нам зараз потрібно. Це — товар з простроченим терміном давності. Вони — не потрібні і не актуальні. Жодні найвищі амбіції, жодні найвірніші ідеології не варті найменшого шансу звільнити Україну від авторитарної нечесті та бандитського неуцтва, що зараз керують державою.
Сьогодні нам треба зберегти вільну Україну для наступних поколінь. І зробити це може тільки єдина і неподільна демократична опозиція.
Стратегія на парламентські вибори 2012 року у нас може бути тільки така: одна команда, один список, одна перемога!
Ми повинні облишити сьогодні всі розмови про похід на вибори різними колонами, щоб там, мовляв, уже в парламенті об’єднатися. Ні, не об’єднаємося, бо не дійдемо.
В Обухові, наприклад, вже спробували йти різними колонами, але що з того вийшло? Ми не можемо дозволити собі ходити різними колонами — двома, трьома чи чотирма — аж до тих пір, поки нашою державою керує "п’ята колона" — колона антиукраїнської влади;
Об’єднання опозиційних сил дасть надпотужний кумулятивний ефект. Бо об’єднуються не окремі політичні партії, об’єднується нація. Наші кроки з консолідації зусиль пробудять надію в людей, покажуть їм, що здорові сили не здалися і не капітулювали, вони будуть боротися за інтереси людей. Наше об’єднання продемонструє ту вищу політичну математику, в якій 2 плюс 2 дорівнює п’ять, а то і всі десять.
Подивіться і проаналізуйте, чого саме найбільше сьогодні боїться влада, що не дає їй спокійно спати. Хіба вони бояться кожного з нас окремо? Бояться світової спільноти, громадської думки, виборців, рейтингів, Європи? — Та на все це влада давно плювати хотіла. Єдине чого вона боїться — це єдності опозиційних сил. Саме тому вони так багато уваги надають нашим розрізненим діям. Той не так пішов, той не те сказав, той не так кашлянув. Будьте обережними. Введіть наджорсткий мораторій на критику один одного, до кращих часів. Не давайте владі підстав звинувачувати нас у розбраті. Бо це відлунням безвиході та втрати надій позначається на громадських настроях в країні.
Наша єдність для влади — страшніша за будь-які санкції світу, за будь-які блокування офшорних рахунків чи позбавлення віз. Це її страшний сон і ви можете зробити його реальністю.
Об’єднатись у лавах однієї партії для багатьох із Вас — непростий крок. За кожним із Вас — своя історія, своя партія, свої традиції. Але не треба робити з цього драму. Ми свідомо йдемо тим шляхом, який веде до перемоги.
І сьогодні я виступаю з ініціативою — прибрати лапки з назви нашої партії. Нехай це буде Батьківщина без лапок, та єдина Батьківщина, як наша велика і славна незалежна і вільна Україна.
Давайте бодай тимчасово ліквідуємо приватну власність у політиці, виявимо готовність іти на необхідні пожертви, відмовимося від партійних прапорів. Хай єднає нас жовто-блакитний прапор України.
Знаю, що навіть за умови об’єднання перемогти владу буде непросто. Але за відсутності єдності це буде зробити неможливо.
Перед нами стоїть велике завдання — звільнення України. І ми виконаємо це завдання. Виконаємо уже тому, що нам нікуди відступати, у нас немає іншого виходу.
І перемога обов’язково прийде. Ми підготуємо і здобудемо її. Для корумпованої владної верхівки перемога України буде неочікуваною. Авторитарні режими завжди гинуть несподівано.
Я точно знаю, що ми здобудемо цю перемогу, що ми побудуємо ту Україну, якої вартий наш народ. Я точно знаю, що в ряду історії, в ряду Трипілля і Давньої Русі, в ряду Козацької Республіки, в ряду Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, в ряду В’ячеслава Чорновола і Василя Стуса — прізвище Януковича є тимчасовою помилкою, недоречністю, яку ми виправимо. І зрештою, я точно знаю, що саме ті люди, які зібралися сьогодні у Будинку вчителя, здатні об’єднати країну та повести її до перемоги.
Дорогі мої! Я сподіваюся на Вас і вірю у Вас. Буду відвертою: мені тут, звичайно, непросто, важко. Але звістка про вашу єдність, про об’єднання зробить чистішим небо між ґратами і вільнішим повітря у тюремній камері. Це буде справжній ковток свободи!
Я вірю, що сьогодні закінчується політична зима в країні, і починається нова доба, нова весна. Та весна, яка неодмінно переможе!
Слава Україні!
Юлія Тимошенко
Харків, Качанівська колонія
Фото: Юрій Романюк
