Три роки тому вона прийшла від сусідів, де гралася з дітьми, додому й поскаржилася мамі, що за пальчик її вкусила оса, тому їй трохи боляче й хочеться спати. Мама поклала Марійку спати, пообіцяла, що на ранок вона вже й не пам’ятатиме про пальчик. І та заснула.
– Але ранок настав, а моя дівчинка спить, – витирає непрошену сльозу мама. – Причому спить якось не так, як завжди, дихає важко. Я доторкнулася до чола – гаряче. Поміряла температуру – понад 40 градусів.
Фельдшер з амбулаторії, якого викликали до дівчинки, спробував знизити температуру тіла з допмогою медикаментів, однак даремно, температура якщо й падала, то на кілька десятих градуса. Не було іншої ради, як везти дитину в місто, до лікарів.
Легко сказати – везти в місто. Тоді, 2008-ого, якраз вирувала небувала повінь, їхньої хати, що на схилі під лісом, вона також не минула. Наталя вибігла з дитиною на руках на головну вулицю, та в напрямку Коломиї ніхто не їхав, міст через Пістиньку вода зруйнувала. Залишався шлях на Косів. Добралась якось до Косова, показала Марійку лікарям. Ті запідозрили, що в дівчинки починають відмовляти нирки, й порадили негайно вирушати до Івано-Франківська.
Відтоді розпочалася в Наталиному житті чорна смуга. Де лише не була жінка зі своєю нещасною донечкою, кого лише не просила про допомогу. Лежали обидві в обласній лікарні, потім Наталя домоглася, щоб їх відправили до Києва, півроку лікувалися в столиці, в «Охматдиті». Бували моменти, коли здавалося, що настало полегшення, бувало й гірше, коли до хвороби нирок додавалися й пневмонія, перитоніт... Мама обійшла в Києві чи не всі церкви, просила заступництва Матері Божої, святих... Однак подолати хворобу поки що не вдалося.
...Ми сидимо в хаті Костюків, де, крім батька з матір’ю і самої Марійки, ще двоє дітей – 15-річна Мирося й 12-річний Володя. Марійка на ліжку уважно слухає розмову, не втручаючись. Добрий рік дівчинка вже не встає з ліжка, на її кілька разів порізаному хірургічним скальпелем животику великий пластир з дренажною трубкою, кістки тоненьких рук починають деформуватись, оскільки вимивається кальцій. Тепер, коли в сестрички й братика канікули, їй не так нудно, а коли в школі уроки, то чекає не дочекається, поки ті не повернуться зі школи. Думає, що трохи розвіяв би сум ноутбук, якби мала, але звідки в них гроші ще й на ноутбук.
До речі, про гроші. За цих три з половиною року, відколи їхню родину спіткало нещастя, Костюкам довелося добряче потратитись. Продали легкову й вантажну автомашини, дерево, придбане раніше на будівництво нової хати, чим тільки могли, підсобили Наталині сестри, збирало кошти село... А коштів треба й треба. Один швейцарський препарат, яким колять Марійку чотири рази на тиждень, рятуючи від анемії, чого коштує. Раз на два тижні дівчинку везуть на аналізи до Коломиї, раз на місяць – до Івано-Франківська.
Наталя, Марійчина мама, вже сама як медпрацівник, уколи робить, у різних медичних термінах орієнтується. Але одному Богу відомо, що діється в материнському серці, коли вона споглядає свою змарнілу кровиночку...
Реквізити для допомоги Марійці Костюк
Приватбанк
МФО: 305299 ЕДРПОУ: 14360570
р/р: 29244825509100
призначення платежу:
4627085826136315
ТВБВ-024 Ощадного банку
Отримувач: Бежук Наталія Петрівна
Банк отримувача: м.Івано-Франківськ, вул.Коновальця, 128
МФО: 336503
р/р: 29092009
код: 09336500
рах.: 399067
