Спостерігаючи з-за ґрат Лук’янівського СІЗО за виставою жаху, безглуздя та абсурду, на яку перетворився судовий процес, пов’язаний з моїм ім’ям, я ухвалила рішення: відмовитися від будь-якої участі в цьому ганебному процесі та від подання касації на рішення судів першої та другої інстанцій.
Сьогодні в Україні повністю відсутня судова система і правосуддя як таке. Шукати в українських судах правди та справедливості - абсолютно марна справа.
Чинна влада, режим Янукович знищили судову владу вщент. Замість людей, основне професійне покликання яких - шукати істину та вершити праведний і чесний суд, в суддівські мантії одягнулися перевертні та кати, що виконають будь-яку команду влади. Немає в судах ні честі, ні справедливості, ні істини, а лише – підлість, залицяння з режимом та знущання над людьми.
Вважаю, що так буде доти, доки в країні при владі перебуває Янукович. І рівно ж до того часу немає жодного сенсу чекати від українських суддів правосуддя.
Та й про який чесний суд може йтися, коли на очах у всього світу ці судді, не криючись і не соромлячись, постійно кажуть неправду, перекручують факти, фальсифікують справу? Коли вже з закінченої справи раптом зникають докази про невинуватість? Коли суд не хоче чути свідків з боку захисту, а покази на твою користь записує у звинувачення?
Про який пошук правди може йти мова, коли тебе, прикуту до ліжка, раптом хапає спецназ і волоком тягне до медчастини, щоб довести, що ти можеш ходити? Коли до тебе в камеру вриваються якісь люди з фото- й кінотехнікою, безсоромно проводять зйомку, скориставшись твоєю безпорадністю, а потім монтують туди «плазми» та «душові кабіни»? Коли тобі колють знеболювальне через кожні дві години, при цьому стверджуючи, що ти найздоровіша на планеті? Коли суд засідає в камері біля «параші» по 12 годин, хоча текст рішення вони принесли готовим ще зранку? Коли, нарешті, тебе в твоїй камері, за ґратами й прикуту до ліжка ще раз повторно арештовують, обґрунтовуючи це рішення тим, що я перебуваю на волі…
Як можна вірити тому суду, в який ти, під час розгляду твоєї ж справи, навіть не можеш потрапити, не зважаючи на всі твої вимоги, протести та заяви? Про яку справедливість мова, коли аргументи звинувачення прокуратури зводяться до «каблуків» на домашньому взутті, сфотографованими спецслужбівськими папараці?
Ні, це не 37-й рік. Це 2-й рік перебування їх при владі, що вже відкинув країну за межі нашої ери, ери елементарної людяності та порядності. Це первісний лад і печерна епоха у своїх найгірших проявах…
У цих умовах я не бачу ані доцільності, ані необхідності й далі підтримувати фарс в українських судах. Я не буду у них шукати правди, бо там її немає. Якщо хочуть, нехай бавляться в своє кривосуддя, демонструючи всьому світу свою аморальність та підступність.
Вірю, що Європейський суд з прав людини дасть оцінку тому абсурду та злочину, який українська влада називає судом.
Водночас я хочу зазначити, що попри всі тортури, катування та знущання їм не вдалося мене зламати, і ніколи не вдасться. Я продовжую свою боротьбу, бо навіть тут, за ґратами, почуваюся більш вільною людиною, ніж всі януковичі разом узяті за можновладними парканами.
Я продовжую свою боротьбу за вільну, щасливу і демократичну Україну. Вони можуть вбити мене, але ніколи не вб’ють моєї гордої країни і мого великого народу.
Правда все одно переможе! А вільна Україна вже зовсім скоро постане у світі. Та темна доба, що триває зараз, скоро мине. І зійде сонце над країною. Це буде скоро, я впевнена. І не 31 квітня, як було написано в одному зі сфальсифікованих протоколів моєї справи, а значно раніше!
Тримайтеся, вірте, боріться!
Юлія Тимошенко
