Тижневик «Коломийські ВІСТИ» продовжує вести розмову з цікавими людьми та обговорювати актуальні проблеми сьогодення пересічного українця. Цього разу журналісти тижневика спілкувалися з депутатом обласної ради, помічником-консультантом народного депутата України Дмитра Шлемка Олександром Левицьким.
– Шановний пане Олександре, нещодавно відбулася виїзна сесія обласної ради, де головними питаннями були проблеми земельних відносин. Чого, на Вашу думку, чекати простим селянам від нових законів, які регулюватимуть земельні відносини?
– Інформації щодо зміни законодавства правил і режимів користування землями сільськогосподарського призначення в Україні є багато. Я переконаний, що приклади, які існують в Україні упродовж незалежності дають негативне передчуття всім або більшості людей стосовно новаторств у законодавстві, а особливо в земельному. Люди ще пам’ятають, яка яскрава і переконлива була кампанія, коли роздавали приватизаційні сертифікати, а потім усі зрозуміли, що це лише папірці і ніхто ніколи не знайде тих інвестиційних компаній. Можливо, лише частина людей – ті, хто вклав у промислові підприємства, хоч фізично уявляє, де вони є. Водночас вони жодної вигоди не мають. Так само і зараз нададуть усім можливість продати землю, а схем, щоб потім витягнути і видерти її у людей за копійки, придумають безліч. До прикладу, тепер чимало власників земельних паїв, а це найперше люди похилого віку, бо, зазвичай, саме вони – колишні працівники колгоспів – під час розпаювання єдине, що отримали за своє багаторічне ґарування – шматочок землі. Але хтось не бачить дрібного шрифту, щоб читати угоди, які їм пропонуватимуть, хтось не має належної освіти, хтось не має здоров’я вникати в тонкощі законодавства, а тому схем для виманювання цієї землі буде існувати дуже багато.
– Які махінації з землею, на Вашу думку, можливі?
– Земля – це фактично єдиний цінний актив, який наразі ще не розкрадений, і шанс, що він може залишитися в руках людей ще є. Враховуючи те, що навіть зараз, коли фактично заборонено продаж землі, таки існують схеми обману, то після прийняття закону такі дії будуть носити шквальний, лавинний характер. Як варіант віддадуть землі в заставу, а потім за тією заставою банк жодних коштів вимагати не буде і забиратиме заставу. Таким чином сам банк сконцентрує величезні площі земельних ділянок у себе в руках, а далі передасть право боргу, який буде безнадійним і довічним, а землею буде спокійно користуватися хтось інший. Зараз у нас в області діє структура з гарною українською назвою, представники якої ходять і агітують людей здавати в оренду їм земельні паї, які потім абсолютно не обробляють. Наприклад, у Галицькому районі величезні площі, забрані цією фірмою, не обробляються і про це відомо керівництву області. Такі «агітатори» є і в Коломийському районі. Найцікавіше, що материнською структурою цієї фірми, яка зареєстрована в Україні, є російський банк «Ренесанс-Капітал», де основні акціонери – крупні російські підприємці. Та ще й керівництво держави Росії має вплив на цю структуру. От і виходить, що продаємося росіянам та ще й за безцінь.
Наведу приклад несумлінних взаємин орендаря з селянами. У селі Черемхові Коломийського району люди обізнані зі своїми правами, знають як регулюються дії орендаря щодо землекористування їхніми паями, але домогтися правди не можуть. Угоди про оренду на руки людям не віддають, хоча ці договори є фактично нікчемними, оскільки там не виконано однієї з суттєвих умов договору – не вказано про надання або ненадання власником паю згоди на передачу належного йому паю в заставу у банку. Якщо цього в договорі нема – договір автоматично стає безсилим. Цього нема, але домогтися розірвання договорів та вимагати підвищення ставки плати за користування їх землею люди не можуть.
Варто зазначити, що однією з найбільших проблем нашого суспільства у відстоюванні громадянами своїх, ґарантованих навіть Конституцією України прав, є те, що відомий усім принцип: «Незнання законів не звільняє від відповідальності» має і своє нелогічне парадоксальне заперечення, яке, на жаль, діє в Україні: «Знання і дотримання громадянами України Законів України не ґарантує їм захисту їхніх прав в Україні».
– Чи можливо уникнути цинічного розкрадання землі та чи бачите варіанти виходу з ситуації, що склалася?
– Мій підхід є простий. Нині керівництво області і, зокрема, Коломийського району говорять про те, що нам треба створювати великі підприємства з великими площами. А я переконаний, що площі мають бути 5-10 тисяч гектарів, адже ті підприємства, які сконцентрували у себе в руках по 100 по 200 тисяч гектарів на інших територіях України в інших областях і зараз приходять до нас, платять мінімально установлену орендну плату, не обробляють ту землю, а максимум що можуть зробити – посипати гербіцидами з літака, аби потім брати проби ґрунту і таким чином фіктивно засвідчувати обробіток землі. Можливо, варто об’єднувати площі, які не обробляються і хай вони перебувають разом фізично й територіально, а потім підшукувати для них ґазду. А вилучати землю і позбавляти власників землі права власності або позбавляти права користування землею на розсуд власника землі – це фікція, яка не лякає ні стареньких пенсіонерів, бо вони лише Бога бояться, ні крупних латифундистів, які готуються до скуповування нашої землі, бо вони й Бога, мабуть, не бояться, якщо таке роблять.
– Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» нещодавно ініціювало проведення референдуму щодо доцільності чи недоцільності купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення. Чи почула думку народу влада?
– Партія всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» постійно протидіє нахабним спробам корумпованої влади й ділків, які, на нашу думку, приведуть до масового грабунку людей під час купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, а тому першою в Україні й на Прикарпатті ініціювала проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з цього приводу.
Я як перший заступник голови обласної організації партії «Батьківщина» особисто брав участь у зборах громадян з приводу проведення референдуму за народною ініціативою щодо доцільності або недоцільності запровадження продажу і купівлі землі сільськогосподарського призначення. Нам агресивно перешкоджали, не дозволяли провести ці збори, Центральна виборча комісія безпідставно відмовляла, відбувалися «виховні бесіди» керівництва області з міськими головами, головами районних рад. При цьому статус і роль органів місцевого самоврядування були саме такими, якими їх насправді бачить діюча владна вертикаль, а не такими, якими вони мали б бути. Не такими, як заявляє Партія регіонів. Все це вказує на те, що влада не збирається дослухатися до думки народу. Я хочу сказати, що коли не збираються запитувати думку людей, то тоді нема і не може бути довіри людей до того, що хочуть зробити.
– В Україні існує така проблема, як відсутність чітких меж між населеними пунктами, а деякі власники паїв навіть не знають де їхня ділянка. Чому, на Вашу думку, ця проблема не вирішується першочергово?
– Дійсно, дуже багато людей не знають, де конкретно лежить їхня земельна ділянка. Поясненням цьому є як суб’єктивні причини, так і об’єктивні. Є проблеми невизначеності меж або нечіткого встановлення меж між багатьма територіальними одиницями різних рівнів. Це питання порушувалося і на сесії, але навіть я як депутат обласної ради не зрозумів, які були прийняті рішення, аби ситуацію реально виправити. У мене склалося таке враження, що в найближчому майбутньому це питання так і залишиться невирішеним. Ми на сесії обласної ради прийняли корисні рішення, які стосуватимуться торгівлі землею сільськогосподарського призначення і які будуть перекреслені рішеннями на рівні Верховної Ради і уряду. Вся програма, яку прийняла обласна рада до 2020 року, буде перекреслена і виявиться банальним фарсом.
