І. Усі рівні перед законом?
На чисельні запитання щодо політичних репресій в Україні Янукович та його команда відповідають стандартно – ми боремося з корупцією.
Хочу категорично спростувати це твердження. На відміну від процесів над екс-посадовцями Європи, на які так любить посилатися обслуга ПР, в жодній кримінальні справі Тимошенко, Луценка, Макаренка-Діденка, Іващенка, Корнійчука слідчі ГПУ не інкримінують жодної привласненої гривні, жодної особистої користі.
Всі кримінальні справи - це тільки особисте тлумачення доцільності службових дій слідчими ГПУ. Щоправда, говорити про перевищення службових повноважень Тимошенко чи Луценка після конституційного заколоту, який Янукович і його партія провели у Верховній Раді задля злочинного продовження своїх повноважень народних депутатів та президента на рік - вершина цинізму.
Тому боротьба з корупцією – брехня № 1 Януковича і Ко.
Друга улюблена пісня трубадурів президента – караємо усіх, незалежно від посад та партійності. Головним аргументом тут виступала справа проти Кучми, яка днями була прогнозовано розвалена. Відновлення кримінального переслідування майора Мельниченка, що автоматично перетворює його плівки в "незаконно здобуті докази", ставить хрест на небаченій об’єктивності української Феміди.
Як і передбачала більшість оглядачів, підконтрольна Януковичу Генпрокуратура використовувала цю справу в якості димової завіси перед фактами реальних переслідувань із політичних мотивів представників української опозиції.
Риторичне питання: чи посадять екс-міністрів МВС Білоконя і Цушка та діючого Могильова у сусідню камеру з Луценком, беручи до уваги той факт, що вони підписали сотні рішень про зарахування цивільного стажу підлеглих в міліцейський стаж, аналогічних тому, за яке судять Луценка?
Тому рівність усіх перед законом – брехня №2 Януковича і Ко.
Навпаки, абсолютна більшість українців знають – "регіонали" своїх не здають.
Не сяде Чечетов з його явкою з повинною про розкрадання десятків мільярдів на посаді голови Фонду держмайна.Не сяде міністр палива Бойко за вкрадений на закупівлі бурової платформи мільярд. Не сяде міністр оборони за подарований сину президента об’єкт в Балаклавській бухті. Не сяде і друг Партії регіонів Черновецький за розкрадений Київ.
Не відповідатимуть за десятки убитих людей друзі регіоналів – лідери бандугрупувань Немсадзе та "Сейлем" з Донбасу та Криму.
Для них влада Януковича встановила новий закон Архімеда: "тіло,
занурене в Партію регіонів, не відповідає за законом". А
якщо не діє закон, то діють злодії в законі!
В нинішній Україні встановлено систему "смотрящих" з числа
"злодіїв у законі", які рекетують бізнес та бюджет країни. Піраміду
цієї злочинної діяльності з мільярдними прибутками очолює наближений до
президента кримінальний авторитет Юрій Єнакієвський, який у 90-х роках
координував діяльність єнакієвського злочинного угрупування.
Після приходу до влади президента Януковича та генпрокурора Пшонки була забезпечена гарантована безкарність криміналу, що фактично опановує саму вертикаль державної влади, перетворює її в знаряддя небаченого розкрадання України. Саме цим пояснюється зафіксований аналітиками трикратний ріст мільярдерів Партії регіонів у тотально зубожілій країні.
ІІ. Суд встановить істину?
Останнім рубежем словесної оборони Януковича і Ко є, на перший погляд, законослухняна позиція "як вирішить суд". Нинішня влада вважає, що така відповідь особливо ефективно справить враження на далеких від наших реалій наївних європейців.
Але ті, хто відслідковує так звану українську судову реформу, чітко розуміють: Янукович не подолав корупцію в судах, він її взяв під особистий контроль.
Вища Рада юстиції, яка має право знімати суддів, повністю складається з людей президента. Знявши пару десятків принципових суддів, нова влада чітко пояснила нові правила: вказівки адміністрації президента мають неухильно втілюватися в найабсурдніші судові рішення. За це слухняним суддям дозволяється безкарно брати хабарі у справах, які вищу владу не цікавлять.
Для ворогів Януковича і його бандократії судочинство в таких умовах є неприхованим знущанням. Бо суди стоять не на сторожі закону, а на шухері у влади.
Показово, що в більшості випадків розгляду політично вмотивованих справ суддею багаторазового використання виявляється пан Вовк. Причина такої довіри прокурорського й суддівського Пшонок саме цьому судді Печерського райсуду відкривається дуже просто – ще з 2009 року проти судді Вовка порушена кримінальна справа № 50-5570, де він звинувачується у винесенні завідомо неправосудних рішень у справах про визнання права власності на землю в м. Одеса.
Санкція за статтею щодо громадянина Вовка - до 10 років позбавлення волі.
Зрозуміло , що пан Вовк, судячи Луценка, Діденка, Макаренка, Іващенка,
Корнійчука, щохвилини пам’ятає: або він виконує вказівку Януковича і Пшонки,
або сяде в тюрму сам.
Тому посилання на рішення суду як об’єктивний висновок у справі – це
брехня №3 Януковича і Ко.
ІІІ. Що робити?
Проблеми з українською корупцією та телефонним правом державних високопосадовців в українських судах виникли не сьогодні. Але ситуація погіршилася після приходу до влади Партії регіонів з Януковичем на чолі, яка антиконституційними методами збудувала так звану "політичну стабільність", що означає в їхньому баченні беззаперечне підпорядкування всіх гілок влади президенту Януковичу. В цих умовах, не бажаючи торгувати совістю і Законом, звільнилися сотні професійних слідчих і суддів. Решта – прийняли правила гри.
Важливо підкреслити: йдеться не тільки про придушення української опозиції. Використання судів у політичних розправах є лише видимою частиною айсберга беззаконня в Україні. Бо за незаконним арештом Луценка протягом більше шести місяців треба бачити 30 тисяч аналогічно незаконно ув’язнених українських громадян.
За відомим кримінальним переслідуванням активістів підприємницького Податкового майдану височіє цілий масив нищення політичних свобод українців – від розгону мирних мітингів до зняття опозиційних партій з виборчого процесу.
Ситуація зайшла надто далеко, її неможна виправити змінами в антикорупційному законодавстві. Жертвами виявлених порушень розрекламованого владою закону без сумніву стануть лише дрібні чиновники, потрібні лише для статистики та бадьорих звітів Януковича в Європі.
Зламати цю межу можна двома шляхами. Перший – реальний. Другий – ідеальний.
Шлях перший – введення суду присяжних як форми реалізації народовладдя, передбачений діючою українською Конституцією. Прикметно, що одним із перших рішень тоталітарного більшовицького режиму стало скасування цих незручних для шулерів від влади судів присяжних. Заважає він і нині правлячому угрупуванню Януковича, навіть попри те, що суд присяжних – пряма норма діючої української Конституції.
Шлях другий – за прикладом успішного подолання корупції в Сингапурі, де в свій час було введено право апеляційного оскарження в Лондонському Королівському суді. Причому, при трьох скасованих британською апеляцією замовних рішеннях місцевий суддя-корупціонер звільнявся і йшов під кримінал.
Думаю, що і у нас, в країні, що декларує європейські перспективи, варто ввести право
Фактично, йдеться про те, що 46 мільйонів українців реально позбавлені об’єктивного судочинства. Руками слухняних суддів в Україні щоденно незаконно забирають землю, помешкання, бізнес, безпідставно звинувачують в неіснуючих злочинах. При існуючій неправовій системі судочинства люди не можуть покарати вбивць-"мажорів" своїх дітей, припинити корупцію і свавілля чиновників.
В таких умовах доступ українцям до справедливості в судах Праги, Варшави та Стокгольму, з моєї точки зору, - адекватна ціна для одужання однієї з найбільших країн Європи.
Юрій
Луценко, «Українська правда», зі скороченнями
