Епохальний історичний Державний візит Глави Держави Ватикан Івана Павла ІІ до України, у червні 2001 року, незважаючи на безпрецедентно шалені політичні та релігійні контрзаходи відвертого спротиву і тиску, погроз і шантажу Кремля-Загорська проти довгоочікуваного візиту (Загорськ - офіційна резиденція Патріарха Московського і Всєя Русі, на той час Патріарх РПЦ Алєксій ІІ), тріумфально відбувся і наповнився справжнім релігійно-місіонерським змістом, формою та суттю істинного Богоугодного Християнства.
Київ і Львів гостинно приймали Главу всіх Римо-та-Грекокатоликів світу, з небаченою досі душевною благодаттю, радістю, бажаністю, відвертою сердечною відкритістю та шануванням. Якщо київська літургія, яка зібрала не зважаючи на ганебну комуно-московсько-православну (УПЦ МП) брудну «профашистську» пропаганду, до півмільйона віруючих на заміському летовищі «Чайка», що носила більше формального державного офіціозу, то Львівський душпастирський візит Івана Павла ІІ носив яскравий, відверто виразний християнсько-місіонерську сутність, духовно-душевну атмосферу та змістовно наповнений глибинною теологічною філософією.
Тріумф Папського візиту до Львова не має в Україні жодного історичного аналогу порівняльного прецеденту за своїми грандіозними масштабами, розмірами, величчю, добротою і доброчинністю, кількістю людей та видовищністю, духовною атмосферою і абсолютним позитивним сприйняттям.
Море людських душ, що важко піддаються навіть точному обчисленню неперевершеною грандіозною масштабністю дійства, на якому за різними оцінками експертів зібралося близько 1,5 мільйона віруючих паломників з усіх-усюд України та прикордонних країн Європи, паломників з усіх республік колишнього СРСР та державо-православної Росії зокрема, які добровільно зібралися у Львові заради відправи сердечної духовної молитви у славу Господу, щирого покаяння та відпущення гріхів, прагнучи почути святошну літургію за участі Папи Римського, що випадає багатьом, у ліпшому разі, один раз у житті, подолали на своєму шляху десятки-сотні та тисячі кілометрів власним коштом, отримали справжнє духовне задоволення і душевну насолоду.
Прилетівши до Києва, Папа Римський Іван Павло ІІ, першим ділом зійшовши з трапу літака, ступив на рідну (в прямому значенні) йому українську землю, традиційно поцілував її! А вже потім, за протоколом, привітався із зустрічаючою його державною делегацією українських найвищих очільників, з президентом Кучмою на чолі.
Мільйони віруючих безпосередньо, або у прямому ефірі побачили та почули велич і силу Божого слова під час святочної літургії за участі Глави Ватикану. Почули молитву за дотримання та шанування вічних християнських цінностей, віри у Бога та спокути своїх гріхів, морального та духовного очищення, сіяння добра, мира, злагоди та любові до ближнього. Говорив Папа про прості загальні та вічні справжні людські цінності. Мільйони людей почули від Івана Павла ІІ вступну промову українською мовою, та глибоко зворушливий сердечний дитячий віршик, з дитинства маленького хлопчика Кароля Войтили, про літній дощик, який крапає з неба на голови маленьких діточок, а під час цього дощику всі діточки ростуть…
З тих часів раптом минуло рівно 10 років! Через три місяці наша держава святкуватиме 20-ти річчя ухвалення Верховною Радою України Акту про державний суверенітет України, підтверджений згодом усім народом на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991р. Збулася віковічна мрія десятків, сотен мільйонів українців, всієї багатостраждальної тисячолітньої історії, від княжої Руси, часів козацької вольниці, Січового Стрілецтва, доби Української Народної Республіки, «Холодноярських» повстанців за незалежність, героїв визвольних змагань ОУН-УПА, дисиденства «шістдесятників», і на кінець до нас, «…славних прадідів великих правнуки погані!»
Нам вистачило мужності, стійкості і духу безкровно зруйнувати атеїстично-безбожне, антилюдське, безглузде штучне державоутворення - СРСР, склеєне розчином з десятків мільйонів безвинних, звіряче замордованих людських життів, рясно окроплене справжніми ріками людської крові, щільно обмотане тисячами кілометрів колючого дроту, навколо однієї шостої суші земної кулі, на довгих 74 роки панування комуно-більшовицької єресі.
І ось сьогодні нам знову, агресивно-силовим диктатом, нав’язують давно протухлу ідеологію імперського російського шовіністичного великодержавного реваншизму! В основі цієї концепції – ГУНДЯЄВобачення «руського міра»! Новоявлений геббельс «православного бліцкригу» з білокам’янної намагається очолити місію блискавичної силової «КІРІЛізації» всієї України! Часу обмаль! До президентських виборів в Росії трохи більше року! Президентський термін Януковича, як верховного «кришувальника» кремлівсько-загорської експансії на території України, не видається таким вже й обнадійливим, з огляду на відверто вражаючі «досягнення і здобутки» покращення життя вже сьогодні! Тимчасова парламентська більшість у ВРУ зцементована на відвертому українофобстві та україноненажерливості доживе віку вже через рік, з новими виборами!
Тому й інспірують масово в Україні, карликові кремлівські ляльководи антиукраїнських маріонеток з Банкової, відверті провокації з червоними прапорами, реваншистськими кримінальними заворушеннями у Львові, і небачений досі, за своїми грандіозними провальними масштабами московсько-православний красномовно ганебний крах, у навколоцерковному шабаші, у Харкові 8 травня ц.р., за участі Гундяєва-«Кіріла», весь тюнінгований золотими брендовими «котлами» на руці, за 30 тисяч доларів США від «благодарної братви!», розкішними до запаморочення власними маєтками та автомобілями.
ФСБешно-кремлівський задум реалізувати сплановану провокацію, саме напередодні Десятої річниці Державного візиту до України Папи Римського Івана Павла ІІ та у відповідь на зарахування до лику блаженних Папи Івана Павла ІІ, широко розрекламований та пропіарений у всіх центральних та місцевих підвладних засобах масової дезінформації, з намагання реалізувати відверто цинічну реваншистську акцію «істинно патріаршого тріумфу РПЦ» в Україні, де справжніх православних віруючих набагато більше, а ніж в самій метрополії московського православ’я - Росії («Третьому Римі» за версією Путіна-Гундяєва та всіх інших клінічно хворих на російський великодержавний шовінізм), зазнав в Україні відверто образливого краху.
Демонстративний ганебний харківський ляпас Кірілу, з його провальних акцій показового, швидкого, силового нав’язування українській нації ідеології та філософії повзучого ГУНДЯЄВобачення «Руского міра», де за цинічними блюзнірськими фоновими пустопорожніми «проповідями», послухати які планували зібрати, за хворими ілюзіями організаторів, понад 100’000 віруючих, ховається справжній ворожий намір із зомбування невинних українських православних щиро віруючих, у лже-«вєру» відродження «вєлікого … істінно руского московского православія … во славу… амінь!», зібралося на центральній площі, найбільшій у Європі, що у чотири рази більше Червоної площі у Москві, імені Дзержинського (нині площа Свободи) [небаченого досі людству катові, що проводив спільно з Леніним (який з постаменту поруч спостерігав за «молящімся» Кірілом) тотальні масові репресії проти своїх громадян, створювали перші концентраційні табори смерті, авторів агресивного «войовничого атеїзму» та винищення Руської Православної церкви, масових розстрілів попів РПЦ, перших масових розстрілів безвинних заручників], зібралося і звезлося всього близько 2-3 тисяч людей. Більша половина з яких є представниками силових органів та спецслужб, керівників різних державних установ з усієї області, депутатів усіх рівнів, активістів промосковської Партії регіонів, самих священників, монахів і монахинь РПЦ МП звезених з усієї області та України загалом, бюджетників (штатних безкоштовних заручників режиму) і студентів усіх закладів міста та регіону, змушених відбути «святочну» процедуру примусової екзекуцію контрольованого заміру на демонстративно-показову лояльність до правлячого режиму, та «щиро і палко люблячих» свого Патріарха РПЦ Гундяєва-«Кіріла»! Єдиною моральною сатисфакцією та телевізійним російсько-українським замовним піар-досягненням провальної літургії у Харкові, на площі Дзержинського, під орудою Патріарха Кіріла, стала участь у «закритому» молебні у донецькому соборі Людмили Янукович!
Півторамільйонний Харків «родив», у тяжких муках, ініційований у двох столицях Москві та Києві, менше 3’000 «віруючих», які завдяки комп’ютерній програмі «фотошоп» в руках аферистів, чарівним дивом перетворилися у близько… 40 тисяч «віртуальних» віруючих РПЦ! Ганьба цього провалу, для Кіріла і Ко, полягає ще й в тому, що на відеотрансляцію з Киева у Харкові концерту мега-зірки світової естради Пола Маккартні, два роки назад, добровільно і залюбки прийшло понад 80’000 людей! А концерт відомої рок-групи «Qeen» зібрав понад 300’000(!) харків’ян.
Харківський крах проекту «Путіна-Кіріла» засвідчив абсолютно органічне відторгнення штучної пустопорожньої навколоправославної єресі, безпардонно імпортованої до України різношерстними лже-священниками, КГБешниками у рясі та ФСБешниками-політиканами, за сприяння влади Януковича!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Депутат обласної ради, Юрій Романюк
голова фракції «БЮТ»