Кожної сесії міської чи обласної ради перед адмінбудинком можна побачити одиноку палатку із державним прапором та трьох людей, які уже 12 років приходять на площу, щоб відстоювати свої права.
Відповіді ні від міської, ні від обласної влади до тепер немає.
Родина Гриньківих, які у 80-роках минулого століття через чиновницьке свавілля втратили не тільки житло, а й соціальне положення, стверджує, що влада ігнорує їх.
"
Ми зверталися до різних міських голів та губернаторів, але ніхто нами не захотів зайнятися, - розповідає
Ігор Гриньків. -
Теперішній міський голова узагалі запропонував нам, людям без житла та засобів до існування, взяти участь у проекті соціальне житло... І усе... Зверталися до міських депутатів - з тим же результатом... Нам не потрібно нічого чужого, ми просто хочемо, щоб нам віддали своє..".
Додамо, що члени родини працювали на заводі "Пресмаш", проживали в гуртожитку. Коли постало питання про поповнення в сім'ї, їм пообіцяли квартиру, якщо вони відпрацюють на її будівництві.
Через півроку їх виселили з гуртожитку, так і не надавши кварити. Скарги на директора заводу призвели лише до звільнення членів сім'ї із роботи та соціальне гоніння за правду протягом більше двадцяти років.
Ростислав Ковтун
