Останнім часом Україну просто трусить від новацій: подорожчання газу, інфляція, обговорення нового Податкового кодексу і, крім того, ще й відміна Конституційної реформи 2004 року. Про те, що сьогодні відбувається в нашій державі, перспективи її розвитку та які можуть бути наслідки від повернення до Конституції 1996 року «Малакава» запитала у народного депутата України, очільника обласної організації партії «Батьківщина» Дмитра Шлемка.
- Дмитре Васильовичу, ви вже в коментарях нашому виданню частково прокоментували факт відміни Конституційним судом України конституційної реформи 2004 року. Але все ж таки Президент України Віктор Янукович у своєму зверненні до українського народу назвав рішення Конституційного суду правильним. А Конституцію 2004 року слабкою, прийнятою поспіхом, яка тільки посприяла падінню України. Проте, саме за цей варіант Конституції свого часу голосувала Партія регіонів.
- У 2004 році була проведена Конституційна реформа тільки для того, щоб узгодити кандидатуру президента, щоб якось зменшити гіркоту поразки Януковича і Кучми. Тоді Юлія Тимошенко відверто говорила, що раз так трапилося, треба підготувати нову редакцію Конституції і з нею вийти, спочатку узгодивши з народом, а потім на засіданні Верховної Ради прийняти нову демократичну Конституцію, але так тоді не сталося.
До речі, хочу сказати, що тоді, коли це трапилося, коли ми вже йшли на дострокові вибори парламенту у 2007 році, які були позачерговими, Віктор Янукович, будучи тоді прем’єр-міністром сказав такі слова: «Не варто вигадувати новий конституційний велосипед або повертатися до старої моделі влади, від якої абсолютна більшість політичних сил відмовилась у 2004 році. Це - нереально. Спробу скасувати політреформу більша частина суспільства розцінить як повернення до епохи тоталітаризму і ніколи не дозволить піти на це. Тому потрібно довести до логічного завершення вже розпочату конституційну реформу, а не видумувати ідеальну систему влади, якої у природі просто не існує».
Тепер же він притримується іншої думки, яку висловив у своєму зверненні до українського народу: «Ми повернулися до Конституції, яку Європа та світ визнали як одну з найкращих. Ця Конституція дозволила Україні ствердитися як незалежній державі, визначити незмінний курс на демократію та верховенство права, захист прав і свобод громадян».
Таким чином виходить, що у 2007 році – це була диктаторська Конституція, а сьогодні вона передбачає найвищий ступінь демократії. Одразу в будь-якої нормальної, тверезомислячої людини виникає запитання: де правда? Зрозуміло, що тут ідуть політичні ігри.
- Більшість українців не до кінця розуміють наслідків повернення до Конституції України зразка 1996 року, вважають, що в принципі, нічого суттєвого не змінилося. Чи могли би ви розповісти про те, чим загрожує простому українцю відміна Конституції 2004 року.
- Віктор Янукович тепер повернув собі всі повноваження, які мав Кучма. А якщо ще й виходити із ситуації, яка сьогодні склалася в Парламенті і у виконавчій структурі влади, то навіть іще більші. Можна сказати, що він сьогодні є царем із необмеженими повноваженнями. Що я маю на увазі, по-перше, при Кучмі в Парламенті була велика опозиція. І якщо народні депутати не приймали якісь рішення, то Кучма їх сам прийняти не міг. Сьогодні ж у Януковича є абсолютна більшість в Парламенті таким чином, вони можуть провести будь-яке рішення.
По-друге, Янукович має всю повноту влади в уряді, який очолює Микола Азаров. Знову ж таки, будь-яке рішення, яке треба провести через Кабмін, вони проведуть.
По-третє, Янукович тепер може звільнити будь-якого міністра, голову СБУ чи головного міліціонера в країні.
Вперше за історію незалежності всі гілки влади: президентська, законодавча, виконавча і судова сконцентровані в руках однієї людини. Якщо би ця людина була демократом, людиною високого ступеня інтелекту, людиною, яка б любила українську державу, людиною, для якої найважливішими були би чесність та порядність, а не своя власна кишеня, то все було би дуже добре. Але, коли на посаду приходить людина із зовсім протилежними поглядами, тоді це загрозливо для української держави.
- В п’ятницю спікер Верховної Ради Володимир Литвин сказав, що в понеділок розпочинається засідання парламенту і народні депутати спробують щось зробити із рішенням Конституційного суду. Чи можуть депутати якось реально вплинути на рішення КС, чи мають для цього якісь механізми?
- Народні депутати України уже є другорядними предметами, тому що змінена форма правління. До нової Конституції у 1996 році це була президентсько-парламентська держава, в якій президент був головною фігурою. У 2004 році форма правління була змінена на парламентсько-президентську, Парламент забезпечував верховенство права. Сьогодні ж знову повернулися назад до президентсько-парламентської держави. Таким чином, якщо сьогодні Верховна Рада приймає будь-яке рішення, то Президент накладає на нього вето, і закон ніколи не вступить у силу. Тобто сьогодні парламент є привідним ременем до влади Президента.
Щодо Володимира Литвина, то він переймається не за державу, а за себе і за свою фракцію у Верховній Раді. Тому що сьогодні ні він, ні його фракція Януковичу вже не потрібні.
- Що ж робити в такій ситуації. Знову ж таки в п’ятницю Юлія Володимирівна Тимошенко говорила про те, що треба ініціювати перевибори. Наскільки такий варіант розвитку подій реальний?
- Так, у такій ситуації, закономірно мали би відбутися перевибори, тому що Президент обирався по іншій Конституції. Клявся виконувати ту Конституцію, з якою йшов на вибори. Повноваження його були зовсім іншими. Парламент обирався за іншими умовами, також за іншими умовами призначався уряд.
Але я переконаний, що нічого відбуватися не буде. Скажуть, що все нормально, нічого особливого не сталося, і все як було, так і залишиться.
Ніхто не буде ініціювати вибори Президента, а навпаки будуть думати над тим, як ще взяти владу на місцях. Вони кинуть всі зусилля на те, щоб 31 жовтня підкорити собі найнижчу вершину, що називається місцева влада.
- Раз ви уже торкнулися теми виборів до обласних, районних, міських та селищних рад, то скажіть будь ласка, на вашу думку, чи будуть ці вибори чесними. Чи відзначаться використанням адмінресурсу та масовими фальсифікаціями?
- Безперечно, що з точки зору підготовки до фальшування було зроблено на законодавчому рівні все, що можна. Не так важливо, хто голосує, а важливо, хто буде рахувати ті голоси. Тому що територіальні виборчі комісії сформовані, згідно закону, таким чином, що передбачають нерівність. Якби навіть всі опозиційні сили сконсолідувалися, то у них все одно була би меншість в комісіях. В законі вже закладений принцип нерівності.
По-друге, закон чітко і ясно передбачає, що рішення можуть прийматися дільничними виборчими комісіями та ТВК незалежно від кількості присутніх членів. Три члени комісії можуть прийняти рішення, і воно буде остаточним. І проблема в тому, що ніхто не знає хто і в який час буде запрошений для того, щоб та комісія засіла, для того, щоб прийняти рішення.
По-третє, тепер суд не розглядатиме справи, пов’язані з виборами. Їх розглядатимуть комісії вищого рівня, а я вже казав про принцип нерівності щодо їх формування.
Ми чітко і ясно попереджаємо всіх членів комісії, яка кримінальна відповідальність передбачена за фальшування виборів, ми навіть роздаємо їм спеціальні пам’ятки, щоб знали, що за фальшування передбачена кримінальна відповідальність від п’яти до десяти років позбавлення волі і немає терміну давності справи, можна подати до суду і через кілька років. Не думаю, що наші галичани за якихось сто чи чотириста доларів ризикнуть відсидіти сім років.
- Тобто є шанс, що принаймні в нашій області вибори не будуть проводитися лише для галочки?
- Як показує практика, завжди говорили про фальсифікації, і не тільки, коли конкурентами були Партія регіонів, а й інші сили. Однак наші люди ніколи на це не реагували і голосували так, як вважали за потрібне.
Щодо кількості кримінальних справ, які чинна влада відкриває проти соратників Юлії Тимошенко, то Дмитро Шлемко вважає, що це все тільки спроби дискредитації найсильнішої опозиційної сили в Україні. На його переконання, всі ці справи нічим не закінчаться, адже немає жодних доказів вини кого-небудь із соратників пані Тимошенко. Все це робиться для того, щоб налякати людей, які симпатизують політичній силі «Батьківщина».
- Дмитре Васильовичу, в Україні проходить не тільки Конституційна реформа, а й податкова. Проект Податкового кодексу уже переданий на розгляд у Верховну Раду. Чи ви читали цей Кодекс і як ви його оцінюєте?
- Податковий кодекс – це Біблія для підприємців і платників податків. Він повинен виконувати фіскальну та стимулюючу функції. Щодо цього проекту Податкового кодексу, то він за розмірами точно, як Біблія. Я його читав ще до того, як він був переданий на розгляд до Верховної Ради. Це був страшний кодекс. Підприємець міг би взяти його, потім зашморг і вішатися.
До того ж депутатам ще не дали той проект Кодексу, що переданий урядом в Парламент. Не дали, а дадуть тільки перед голосуванням. І його проголосують, адже абсолютну більшість в парламенті займає великий бізнес.
- Чи вірними є ті заяви, які звучать із вуст представників малого і середнього бізнесу про те, що проект Податкового кодексу, в тому вигляді в якому він зараз є, просто знищить їх, як підприємців?
- Можу сказати, що практичних змін, які би полегшили життя малому та середньому бізнесу, в тому проекті Податкового кодексу, який я бачив, немає. Сумнівною є цифра в 300 тис. гривень, маючи таку виручку підприємець ще може претендувати на єдиний податок. Але це дуже мізерна межа, адже навіть найменша перукарня за рік має виручку більшу, а це означає, що її власники мають платити податки уже за загальною системою оподаткування.
Також в проекті Кодексу є способи непрямих методів визначення доходів. Тобто працівники податкової інспекції можуть прийти до підприємця або держслужбовця додому і запитати, звідки у нього новий холодильник, за які кошти куплений телевізор. Враховуючи те, що податковій дають все більше навантаження і вона має зібрати все більше податків, то представники будуть ходити по домівках з тим, щоб назбирати доведену до них суму.
До того ж в проекті Податкового кодексу не прописані норми про податкові канікули терміном на п’ять років саме для представників малого бізнесу, а саме з цих гаслом чинна влада йшла на вибори.
- А як же податок на багатство, широко розрекламований урядом, може, він поповнить державну казну?
- Щодо податку на багатство, тобто на нерухомість, то порахувавши виходить, що великі підприємці, які мають багато площ, або великі власники нерухомості за рік заплатять лише 3,5-5 тис. гривень. Хіба це значне наповнення бюджету?
Щодо депозитів, то податки з них будуть платити теж прості українці: вчителі, лікарі, пенсіонери. Їх змусять заплатити податок з нарахованих відсотків, бо це – прибуток. А от великий бізнес, олігархи давно тримають свої гроші в іноземних банках за кордоном, в офшорних зонах, рахунки відкриті на сторонніх людей. Зрештою ні один банк за кордоном не надасть інформацію про своїх клієнтів, бо це розкриття банківської таємниці. Так що багаті за свої депозити не платитимуть. Тут є і друга сторона медалі. Фінансовий капітал банків на 80-90% - це залучений капітал. Якщо не буде депозитів, а їх відкриватимуть уже неохоче, щоб не платити податків, банки змушені будуть підняти проценти за кредитами. Частина банків також може припинити роботу.
- Чому ж українці мовчать і не виступають, наприклад, з акціями протесту?
- Бо кожен ще вірить обіцянкам, а може дійсно щось зміниться. Той вчитель, пенсіонер, лікар, підприємець думають, що поки мають на шматок хліба, а далі видно буде. Вони виступлять, коли стане дійсно непереливки, і вони побачать, що обіцянки не виконуються.
- До речі, зараз широко звучить мовне питання. Складається враження, що його підняли тільки тому, щоб відволікти українців під питань, які відбуваються в економічній та політичній сфері України.
- Коли в Україні були справи дуже серйозні, їй завжди кидали кістку – мовне питання, щоб гризлися. Насправді це питання не є настільки актуальним. Російську мову ніхто не утискає, ми спокійно спілкуємося з людьми, які говорять чи то українською, чи російською мовою.
Крім того рейтинги Партії регіонів падають, особливо на сході: в Луганській, Харківській, Донецькій областях, Криму. Щоб хоч якось підтримати свій імідж, знову ж було піднято на щит питання мови. Але сьогодні мовне питання вже не стане рятівним кругом для ПР, так як соціально-економічне становище в цих регіонах, як і по всій Україні є надто важке. До речі, там ситуація дійсно непроста: працівники вугільної сфери не можуть відвантажити вугілля, відбувається реальне зменшення зарплат. І все це привело до того, що в окремих областях люди масово виходять з Партії регіонів і переходять в «Батьківщину».
- Зрозуміло. А які стосунки України із Росією та Європою. Куди йде Україна в Європу чи навпаки, вона ближча до Сходу? Зрештою навіть США чомусь не критикують дії Віктора Януковича і нейтрально реагують, наприклад, на повернення до Конституції зразка 1996 року.
- Тут все просто. Європа і Америка просто не хочуть вступати в холодну війну з Росією. Вони бачать, що Україна зараз перейшла в удушливі обійми до Росії. Зараз йде повна експансія Росії в Україні: майнова, територіальна, гуманітарна. Справа у тому, що в Україну прийшла влада, яка думає лише про те, що і кому можна продати чи здати в оренду. Росіяни це чітко зрозуміли. Вони дають Януковичу їздити до себе з візитами, але, як собаку тримають на короткому повідку. Можуть присунути мисочку з їжею, а можуть і відсунути.
А ще влада Росії та України дружать, бо в них спільний бізнес: газ. Також росіяни хочуть отримати від України стратегічно важливі об’єкти: металургійні та хімічні заводи. І таким чином монополізувати ринок України і Європи.
Крім того, у Верховній Раді Партією регіонів зареєстрований законопроект стосовно зняття мораторію на продаж землі. За експертними підрахунками вся земля в Україні коштує приблизно 1,5 трильйонів доларів. І я думаю, що коаліція Партії регіонів, комуністів і Блоку Литвина проголосують за цей законопроект.
Сьогоднішня влада діє, як комерсанти, які прийшли, все продали, що тільки можна, а потім підуть геть.
- Що ж робити в такій ситуації?
Сьогодні все залежить від кожного. Якщо кожна людина, кожен політик, чи політична сила об’єднаються до купочки, то влада, як глиняний колосс впаде. Наш народ довго розкачується, але вже після цього діє, щоб відстояти і себе, і свою державу.