Сич: Намагання влади Прикарпаття провести військові паради - погрозливе брязкання зброєю проти українського народу

Голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода», депутат обласної ради Олександр Сич закликав ієрархів українських традиційних церков у дні 8-9 травня відслужити скорботний молебень за упокій душі тих мільйонів українців, які стали жертвами Другої світової війни й тоталітарних режимів нацистської Німеччини та більшовицького СССР.

У відкритому звернені Олексанадра Сича зокрема йдеться:

7 травня 1945 р. генерал-полковник німецької армії Йодль у ставці американського генерала Ейзенхауера в Реймсі підписав акт її беззастережної капітуляції. 8 травня на амбіційну вимогу Сталіна цей акт у ставці совєтського маршала Жукова в Берліні-Карлсхорсті повторив генерал-майор німецької армії Кейтель. Так при допомозі західних союзників більшовицький Совєтський Союз переможно закінчив війну із нацистською Німеччиною.

У розв’язанні Другої світової ввійни в однаковій мірі винуваті обидва тоталітарні режими – більшовицький і нацистський. До 1939 р. вони були військово-політичними партнерами й за пактом Молотова-Ріббентропа поділили між собою Європу, а в той же час, немов звірі із засідки, чатували один на одного, щоби знищити суперника й безроздільно панувати над світом. Гітлер перехитрив Сталіна й першим у червні 1941 р. розпочав війну.

Україна, не маючи власної держави, а отже й можливостей захистити свої інтереси дипломатичним чи військовим шляхом, перетворилася на арену жорстокої боротьби двох світових агресорів. Війна спустошила українську землю, й мільйонам українських родин завдала непоправного горя.

Мимо своєї волі українці були мобілізовані до армій держав-колонізаторів, що розтерзали між собою їхню землю – більшовицької Росії, нацистської Німеччини, Польщі, Мадярщини, Румунії. В кожній із них вони були гарматним м’ясом, воювали за чужі для них інтереси й не раз, перебуваючи по різні боки фронту, змушені були вбивати один одного.

Це – історична трагедія українського народу, зумовлена його тодішньою бездержавністю. Маючи сьогодні власну Українську державу, українці повинні добре пам’ятати цей урок та належно вшанувати усіх ветеранів Другої світової війни – незалежно від того, в якій із армій вони змушені були воювати.

Ми, члени Всеукраїнського об’єднання "Свобода", низько схиляємо голови перед десятками мільйонів українських жертв, військових і цивільних, та незалежно від того, в якій армії вони загинули чи жертвою якого окупанта стали – нацистського чи більшовицького. Особливу шану віддаємо воякам Української Повстанської Армії, що єдині в тій війні воювали за інтереси Українську нації.

День 8 травня став днем перемоги більшовицького режиму над нацистською Німеччиною. Але не тільки над нею, але й над половиною країн завойованої Європи. У кожну із них він приніс азійське варварство й цивілізаційне відставання від решти світу.

Не вважаємо, що встановлений совєтським режимом день 9 травня є днем перемоги українського народу. Прийшовши на зміну нацистській окупації, він приніс йому безмірні страждання – голод, політичні репресії, знищення мільйонів українських родин, вивезення на Сибір, виселення з прадавніх отчих земель, втрату українських етнічних територій, денаціоналізацію, руйнування українських церков, культури, традицій, знущання над мовою тощо.

Аж до початку 60-х років ХХ ст. на українських землях продовжувалася війна російсько-більшовицького окупаційного режиму із українським національно-визвольним рухом. Учасники каральних підрозділів НКВД-КГБ, що брали в ній участь і сіяли в українських селах терор та спустошення, зазвичай сьогодні й красуються у "ветеранських" лавах. Бо ж дійсним фронтовикам сьогодні мало б виповнитися принаймні 83-85 років. Як свідчить практика, таких залишилося одиниці.

Днем перемоги для нас, українців, є День Незалежності – 24 серпня. Бо саме в цей день у 1991 р. постала сучасна Українська Держава й звершилася віковічна національна мрія. Й саме в цей день реальністю стала ідея, за яку у Другій світовій війні вояки УПА і підпільники ОУН поклали сотні тисяч життів.

Закликаємо ієрархів українських традиційних церков у дні 8-9 травня відслужити скорботний молебень за упокій душі тих мільйонів українців, які стали жертвами Другої світової війни й тоталітарних режимів нацистської Німеччини та більшовицького СССР.

Розцінюємо намагання виконавчої влади Прикарпаття провести у ці дні військові паради в обласному та в районних центрах краю як погрозливе брязкання зброєю проти українського народу та як прояв лакейського вислужництва теперішнього владного режиму перед Кремлем, що оголосив себе спадкоємцем більшовицького СССР.

Звертаємося до усіх мешканців краю проігнорувати ці блюзнірські "паради" й протиставити силу власної гідності тому владному диктатові, із яким вас намагатимуться приневолити до участі в них.

Нехай пам’ять ваших родичів, винищених і оглумлених більшовицьким режимом, пам’ять мільйонів закатованих українців, пам’ять героїчних борців ОУН та УПА й ваша національна честь будуть дороговказом для вашої совісті і ваших учинків.