Українські письменники – це люди, які задарма працюють день і ніч – Пушик

Вчора, 3 березня, вже 24-ий раз письменники усього світу святкуватимуть своє іменне свято – Всесвітній день письменника. Запроваджено це свято ще у 1986 році.

Як переконані деякі українські письменники, це свято, безумовно, й українське, адже наш народ має дуже багату літературну спадщину не лише у вигляді сьогоднішнього постмодернізму, а й у історичному, фольклорному, поетичному відображенні.

Як стверджує Степан Пушик, український письменник та наш краянин, справжня українська література не має можливості жити через відсутність фінансової спромоги видаватися.

«Сьогодні я планую видати дуже цікавий двотомник легенд, зібраних мною, — каже Степан Пушик, — проте, наді мною повисло фінансове питання. Якщо у Росії вже давно зняли податок з книжки, то наші українофіли роблять усе для того, щоб українська книга стала золотою, все вище піднімаючи податкову планку. Ось і маємо закидані прилавки російською прозою».

Письменник переконує, що бути справжнім українським письменником – це бути людиною, яка задарма працює день і ніч. Це сидіти у закутку, уступаючи місце «сексуальним маніякам», які знають всього 500 слів, а ротації їх безмежні.

«Врятувати українську літературу можна. Моє гасло: вперед до Літописця Нестора, до «Слова о полку Ігоревім, до Сковороди, Шевченка, Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко», — говорить Степан Пушик.