Споконвічна хвороба

Проблема забезпечення належного опалення помешкань мешканців обласного центру не є новою. З нею щороку зіштовхуються як споживачі – мешканці міста, так і комунальні установи разом із місцевими чиновниками. І якщо ми з вами в основному намагаємося втекти від холоду шляхом одягання на себе якомога більшої кількості теплого одягу, «затикання» всіх шпаринок в оселях та численних звернень у сподіваннях на те, що щось тай вдасться вирішити, то чиновники в основному змушені лише розводити руками, заявляючи, що вони працюють й роблять все можливе. Приблизно таким чином й проходить зима, а разом з нею – й першочерговість проблеми, адже з'являються нові нагальні питання. Принаймні до настання нових морозів…

Після розпаду Радянського Союзу, переходу на ринкові відносини, основним показником яких є досягнення прибутку, існування різноманітних галузей та сфер економіки, зокрема сфери комунального господарства стало дуже швидко неефективним, нерентабельним. Швидка, докорінна зміна умов функціонування, неможливість подальшого існування на дотаційних коштах і, що саме головне – невідповідність, несистемність проведення реформ призвели до того, що комунальне господарство опинилося в кризовому, «передінфарктному» стані. В результаті – страждають, як комунальники, так і споживачі.

Проблема полягає ще й в тому, що попри відсутність значного бажання платити за вказані послуги, які в минулому були практично безкоштовними, таке бажання зникає взагалі через низьку якість цих самих послуг. Чи не найбільше це стосується якраз сфери теплопостачання. Застарілість, фізична зношеність обладнання (котельні, труби…), постійне зростання вартості надання послуг, відсутність відчуття тепла – саме це найшвидше приходить на думку, коли йдеться мова про дану сферу. Відповідно, у переважної більшості мешканців виникає цілком справедливе питання – за що сплачувати чималі кошти із сімейного бюджету, тим паче, якщо коштів й так обмаль?! Як наслідок, кількість боржників систематично збільшується, як збільшується й борг підприємства, що ці послуги надає. Якість ж лише погіршується.

Свого часу вихід, на перший погляд, було знайдено. Мова йде про автономне опалення. Незважаючи на доволі значну вартість встановлення, воно, окрім того, що забезпечувало нормальною температурою житлове приміщення, в подальшому давало можливість ще й фінансово зекономити.

У банківських установах, угледівши можливий зиск, почали масово видавати кредити на встановлення автономного опалення. Споживачі почали у щораз більшій кількості відмовлятися від централізованого опалення, заганяючи комунальників у ще більшу боргову яму. Непоодинокими стали випадки, коли в одному будинку їх послугами користувалися лише 2-3 квартири...

Усвідомлюючи певну недосконалість такої системи, Міністерство архітектури й містобудування було змушене видати указ, в якому йшлося про те, що від централізованого опалення необхідно відключатися лише цілим будинком. Це, в свою чергу, породило два найбільш значущих наслідки.

По-перше, масово почали з'являтися фірми, які за достатньо великі кошти брали на себе підготовку всіх необхідних документів, в тому числі й надання дозволу на встановлення. Звісно, фірми ці дозволи отримували також не безкоштовно. Необхідно було ділитися...

По-друге, при вході в під'їзди багатьох будинків можна було побачити оголошення, в яких йшлося про те, що у зв'язку із значною кількістю «автономників», надання послуги централізованого опалення буде припинено й мешканцям слід встановити автономне. Саме таке оголошення було наклеєне й на дверях під'їзду у будинку, де мешкає автор, наприкінці осені минулого року, коли до початку опалювального сезону залишалося не так вже й багато часу. І хоча надання послуги завдяки мешканцям будинку не припинилося, однак розпочалося із значним запізненням. Через незначну кількість споживачів виникають постійні проблеми із температурою, доводиться чекати значну кількість часу допоки вода нагріється. Лічильник ж вперто намотує «холості» гривні за начебто гарячу воду. Такі проблеми не є поодинокими.

Вирішувати проблему необхідно. Однак вирішувати її слід виважено й комплексно. Миттєвий перехід на автономне опалення неможливий. Причинами цього є значний проміжок часу, який необхідний для переходу й дуже великі кошти.

Малоймовірним є те, що місто зможе профінансувати такі витрати. На державу ж розраховувати в цьому питанні також не варто. Не надто менші кошти необхідні й на повну модернізацію системи централізованого опалення. Залучення коштів на кредитування є хоча й можливим, однак доволі важко реалізованим. У будь-якому випадку, залишати комунальні підприємства в теперішньому їх стані також не можна.



І. Дебенко

політолог

м. Івано-Франківськ