Відкрите звернення до делегатів Івано-Франківської обласної звітно-виборної конференції організації «Меморіал»

Шановні колеги! Я, Руслан Коцаба, перший заступник керівника обласної організації «Меморіалу», звертаюся до вас у письмовій формі, бо, на жаль, не допущений до участі в обласній конференції і в «кращих традиціях» сталінізму позбавлений законного права виступу перед делегатами. Тому спробую викласти міркування стосовно кризи у товаристві, а також запропонувати власний варіант виходу з неї.

Зрозуміло, що порівняння нашого «Меморіалу» із подібними патріотичними організаціями переконує у тому, що «Меморіал» ледь животіє, а робота ледь жевріє. Зате недоброзичливці мають що коментувати у пресі чи інтернеті стосовно спроби захоплення нашої організації однією зараз деградованою, але колись порядною політичною партією. Ми, патріоти нашої організації протестували і будемо щосили опиратися спробам підміни громадської кропіткої роботи політичному пусто-порожньому забалакуванню і вважаємо, що у громадській організації слід займатися громадською роботою, а не політиканством, бо для політики існує можливість самореалізації в будь-якій політичній партії.

Історично так склалося, що наш «Меморіал» у області створювався патріотами, які згодом створили і очолили Конгрес українських націоналістів; історично так склалося, що КУН побував у статусі «партії влади» на Прикарпатті, історично так склалося, що й працівники Музею визвольних змагань Прикарпатського краю теж переважно були кунівцями. Це не добре і не погано – просто так було, але життя не стоїть на місці, нам треба адаптуватися до сучасних реалій.

А сучасні реалії наступні: наша Держава знову в гарячці надважливої для майбуття виборчої кампанії «Президент-2010», справжні вороги державності скаженіють і вміло переформатовують свої ряди, готуючись до вирішального бою, влада деградована, пересварена і паралізована, роботи для націоналістів – хоч завались, а ми тут вирішуємо, чи надати можливість самозахисту Руслану Коцабі чи не надати? Хіба це може бути ціною питання, хіба це зараз на часі?!

Ось тут я спробую коротенько оповісти щодо ціни питання. Питання, окрім політичних дивідентів могутньої партії превеликого націоналіста-мільядера Олексія Івченка вимірюється конкретною сумою – триста тисяч гривень. Ця незаконно отримана як благодійна пожертва від сумнівних бізнесменів купа грошей пересварила Правління обласної організації «Меморіалу», спровокувавши глибоку кризу і зростаючу ганьбу перед порядними людьми. Під впливом «золотого тільця» декому з «ура-патрійотів» навіть примарилася можливість відкриття на території Музею визвольних змагань, що на вул.Тарнавського, 22 якогось веселого кафе, де поряд із страшними експонатами сталінських злочинів будуть пити і гуляти. Не буде цього, запевняю!

Саме ці «легкі» гроші дозволили деяким шанованим колись особам блискавично здеградувати до тієї низької межі, коли навіть, під приводом «відновлення» міського первинного осередку «Меморіалу», за моєї фізичної відсутності та непроінформованості про цей захід, одноголосно (!) засудили мене, не навівши жодних фактів чи аргументів і виключили з організації. Проголосували одноголосно понад 40 делегатів, більшість яких ніколи навіть не бачила мене, а я - їх! Дуже засмучує, коли обраного у 2005 році делегатами обласної звітно-виборної конференції першого заступника керівника обласної організації виключає з «Меморіалу» новостворена міська організація, порушивши при цьому одразу чотири пункти Статуту організації. Адже коли ми всі разом у 2005 році відроджували обласний «Меморіал», то міської організації просто не існувало…

Це особливо прикро, бо «Меморіал» створений і мотивований в першу чергу тими, хто розумів потребу викриття страшних злочинів тоталітаризму. Тоталітиризм полягав не тільки у дірявих потилицях невинних, а навіть у ось такому монолітному шельмуванню і «голосуванню» на якихось зборах, після яких вже наступної ночі людина зникала безвісти… Такої ганьби, яка відбулася минулої п`ятниці у цьому залі під портретами наших Провідників, ми не повинні прощати аморальним політиканам, яким жадоба швидкого збагачення засліпила очі і спопелила залишки Моралі.

Судилище стосовно мене було незаконним і з точки зору недотримання елементарних статутних вимог «Меморіалу», про що я повідомив керівництво Всеукраїнського «Меморіалу» окремим листом, попутньо повідомивши про значні фінансово-господарські зловживання керівника організації п.Степана Каспрука, який перетворився, на жаль, у знаряддя добування грошей для декількох авантюристів-злодійчуків.

Моральна слабкість п.Каспрука проявилася у невмінні (чи небажанні?) захистити мене, свого першого заступника із правом підпису, від наклепів, та невтручанні, коли того вимагала ситуація, у спровоковану недолугими горлопанами-політиканами кризу в організації. Це стосується не тільки угоди про буцімто новий офіс для «Меморіалу», який я, як перший заступник, за наполягання п.Степана, підписав. Каюся – я зробив це неправильно і готовий перед вами усіма відповідати, але найбільше проблем вилізло не тоді, бо поряд із моїм підписом поставили підписи усі члени Правління.. Проблеми почалися після одноособового, без відома членів Правління, підписання п.Каспруком угоди із ПП «Термобуд», яка дезавуювала попередню, мною підписану і де раптом вже почала фігурувати сума в 250 тисяч гривень. Я стверджував ще тоді, що незаконні, сумнівного походження гроші нас, керівництво обласної організації, пересварять, але мене тим часом ніхто не послухав – усі хотіли ділити, переділювати і призначати комусь премії, відрядження чи матеріальні допомоги!

Щомісячні дивіденти у сумі 3 (три!) тисячі гривень бездарно витрачалися на речі чи дії непершо-чергової потреби, а так-звана ювілейна конференція проковтнула понад двадцять тисяч! Я чи не єдиний голосував на Правлінні за те, щоби проводити спільну конференцію разом із науково-практичною, яку готував знову ж таки я, директор Музею, зекономивши таким чином солідну суму і піднявши статус університетської, яка проводилася коштом обласного, а не «меморіалівського» бюджету.

Не можу промовчати про факти фальсифікації документів, скоєні п.Каспруком і мною виявлені та зафіксовані. Не вибачу теперішньому голові Правління і те, як він протягом останніх трьох місяців мовчки спостерігав за кампанією шельмування та дискредитації мене, націоналіста та активного громадянина. Хіба якщо п.Каспрук привселюдно переді мною вибачиться, тоді я його зрозумію.

Про те, як мене, законно обраного першого заступника, останнім часом, після викриття мною напів-бандитських фінансових оборудок п.Каспрука, взагалі не повідомляли і не запрошували на засідання Правління теж хочу вас, шановних делегатів з районів, повідомити. Вважав і вважаю, що керівник якраз і відрізняється від виконавця тим тонким талантом узгодити і організувати усі сторони і з усіх боків виконання певного завдання, а інтриганство та невміння «загасити» неминучі внутрішні конфлікти – то є, очевидно, слабкість.

Аби багато тут не оповідати (для виявлення, фіксації та доведення до рядових членів організації фінансових чи статутних зловживань існує обумовлена Статутом Контрольно-ревізійна комісія, голова – п.Василь Яшан), хочу для конструктиву запропонувати свій варіант виходу з цієї кризи, куди нас завели політикани КУНу. Мій варіант є жорстким і безкомпромісним, але ж ситуація у «Меморіалі» не проста, тому потребує прийняття зважених і радикальних рішень.

Тому пропоную негайно і зараз, на сьогоднішній обласній звітно-виборчій конференції, прийнявши до уваги звіт мандатної комісії, керівника і заступників облорганізації та голови обласної КРК, проголосувати за створення комісії з розслідування можливих зловживань попереднього керівництва і тимчасове надання права колегіального прийняття рішення Крайовій Раді стосовно використання коштів на рахунку «Меморіалу» та організації наступних перевиборів органів керівництва, - після закінчення роботи комісії. Печатку пропоную передати п.Василю Яшану, як моральному авторитету, невтомному ентузіасту та багатолітньому Скарбнику і уповноважити його тимчасово здійснювати необхідні банківські операції для підтримання життєдіяльності товариства. На час роботи комісії пропоную усім членам вже колишнього Правління утриматися від коментарів в засобах масової інформації про кризу в організації, а також дослухатися до рекомендації Голови Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім.В.Стуса п.Леся Танюка стосовно непроведення звітно-виборчих конференцій у виборчу кампанію, з метою уникнення політизації нашого громадського об`єднання.

Вірю, що наш спільний розум, дієвий патріотизм та залізна витримка допоможуть нам спільно вийти із критичної ситуації, що склалася у «Меморіалі» та навколо «Меморіалу». Я прошу внесені мною, поки-що чинним першим заступником, пропозиції включити у порядок денний і поставити на таємне голосування.

Вважаю, що негідники-політикани, які запланували рейдерським захопленням знищити потужну і сильну колись, за часів керівництва нею п.Романа Круцика, обласну організацію, повинні отримати гідну відсіч від рядових активістів з районних організацій, які були злочинно непроінформовані про банальний і зухвалий дерибан грошей, здійснюваний протягом останнього півріччя очільниками Конгресу українських націоналістів, які мали виключний вплив на члена обласного та міського проводу КУНу п.Степана Каспрука. Довіряю зачитати текст мого відкритого звернення заступнику «Меморіалу» п.Степану Голобину. Слава Україні!