Калуські екстремали віднедавна злітають в небо й на аерошуті

Сьогодні для багатьох калушан такий екстремальний вид спорту, як парапланеризм, уже не є дивиною. Якщо ще 2-3 роки тому поява у небі над Калушем мотопараплана викликала здивування та інколи й анекдотичні здогади, на кшталт того, що це НЛО, то тепер чимало мешканців міста навіть уже спробувало політати разом з досвідченими планеристами.

Зауважимо, що в Калуші знаходиться обласний осередок Федерації з парапланерного спорту України, який зареєстрували трохи більше року тому. Сама ж Федерація з цього виду спорту знайшла собі прописку в м. Одесі. Головою калуської організації є планерист з чималим досвідом літання, тренер з цього виду спорту Віктор Пулик. Крім нього, добре знані в Калуші й Іван Дутко та Анатолій Дутчак. Усі ці люди стоять у витоків створення спортивного клубу з парапланеризму «Бумеранг».

Зустріч з Анатолієм Дутчаком відбулася після того, як прочитала рекламне повідомлення, в якому запрошувалося здійснити прогулянку, політавши на аерошуті над замками та каньйонами. Про політ на аерошуті, зізнаюся, не чула. Тому й попросила Анатолія Дутчака розповісти про своє захоплення та, судячи з рекламної інформації, про певний вид його діяльності. Адже крім польотів з пасажирами, він пропонує послуги з аерозйомки, рятувальних польотів.



– Парапланеризм для вас – це хобі чи спосіб заробітку? Скільки років ви займаєтеся цим спортом?

– Парапланеризм для мене – це насамперед хобі. Я займаюся бізнесом, який не має відношення до цього спорту. Катання людей на аерошуті – це додатковий заробіток. Літаю вже декілька років. Маю два апарати, які не оснащені мотором. Це спортивний акропланер «Озон», на якому можна й акробатичні трюки виконувати, а також безмоторний літаючий апарат «Тандем», на якому можуть дві людини літати. А нещодавно придбав аерошут. Це тримісний літаючий апарат. Він може підняти в небо півтони вантажу. Саме на ньому я й катаю людей. У повітря можу підняти одразу двох пасажирів.

Скажу відверто, таких апаратів в Україні є лише три – у Києві, Криму та Калуші. Аерошут досить дорогий апарат, коштує не менше хорошого автомобіля. Збирають його у Києві з деталей, які виготовляють у Німеччині. До речі, на такому аерошуті спортсмени з Санкт-Петербурга перелетіли найвищу в світі гору Еверест (8848 м над рівнем моря). У Калуші нам дозволено підніматися на висоту 1,5 тис. м. Розвиває аерошут швидкість від 40 до 60 км за годину. Чим більше завантажений апарат, тим швидше він летить.



– У скільки обходиться таке задоволення, як, приміром, політ на такому апараті над містом?

– Одна хвилина польоту у Калуші коштує 30 грн. Для того, щоб відчути смак польоту, потрібно щонайменше 10 хвилин. Цього часу вистачає, аби піднятися на висоту 200-300 м та облетіти одне коло над містом. От і порахуйте, скільки коштує політ. Вважаю, що це недорого. У Криму влітку планеристи катали пасажирів, справляючи за політ 50 грн. за хвилину.

Загалом на аерошуті можна підніматися в небо й на 2 години. Палива, яке вміщається в бак апарату, вистачає саме на стільки часу. Спеціальних місць для того, щоб злетіти, не потрібно. Майданчиком для цього може бути будь-яке поле. Я злітаю з майданчика, що на вулиці Долинська в Калуші. А ось для злету безмоторних апаратів потрібна хоча б невелика гірка. На території Калущини можна злітати в с. Новиці. Але це і злетом важко назвати. Політ триватиме лише 2-3 хвилини. Щоб нормально політати треба їхати в гірські місцевості. Найближче до нас знаходиться Дністровський каньйон в с. Одаєві Тлумацького району.

– Для того, щоб піднятися з вами над обрієм, людина, мабуть, повинна пройти спеціальну підготовку. Про що розповідають до і після першого польоту любителі гострих відчуттів?

– Спеціальної підготовки не потрібно. Навіть ті люди, які перед підняттям у небо трохи боялися, це відчуття їх покидало після приземлення. Мій знайомий, який до першого польоту дуже боявся висоти, змінив свою думку настільки, що вирішив і собі придбати планер.

Охочих покататися на аерошуті вистачає. Приїжджають до Калуша навіть зі Львова. Запам’ятався випадок, коли піднімав у повітря молодят. Наречена наважилася сісти в літаючий апарат у весільному платті та фаті. Гості з весільного кортежу спостерігали за їхнім польотом і дуже хвилювалися. Уже на землі молоде подружжя зізналося, що політ їм сподобався найбільше з усіх весільних церемоній.

– Чи користуються вашими послугами місцеві підприємства?

– Так. Багато калуських підприємств замовляє аерозйомку.

– Що являє собою обласний осередок Федерації з парапланерного спорту України? Скільки осіб в ньому нараховується і чи це лише калушани?

– До нашої організації входять лише спортсмени з парапланеризму, але не тільки калушани. Є й люди з Брошнева, Коломиї, Долинського району, с. Верхні Калуського району. Всього в обласному осередку налічується 10 осіб. Всі ми разом збираємося, проходимо тренування.

– Чи є у Калуші школа, де навчають азів парапланерного спорту? І ще одне: скільки щонайменше років повинна мати дитина, щоб її прийняли на навчання?

– Спеціальної школи немає. Однак тренує охочих Віктор Пулик. Лише він має спеціальне посвідчення, видане Федерацією з парапланерного спорту України, яке дозволяє навчати інших. В мене є лише посвідчення, яке потрібне для здійснення польотів на апараті.

Щоб людина навчилася самостійно літати, потрібно пройти щонайменше 10 занять, тобто зробити 10 польотів. Є багато бажаючих навчитися цьому, але частина з них після перших занять приходить до висновку, що парапланеризм – це спорт не для них.

Дітей можна навчати лише після досягнення ними 12-річного віку і тільки за згодою батьків.

– Чи берете участь у змаганнях з парапланеризму і де вони проводяться?

– Я побував на відкритих змаганнях Кубку Карпат-2009, які організовували для безмоторних парапланів. Їздив у Крим, де проводився Кубок Коктебелю.

Змагання серед літаючих спортсменів проводяться з різних вправ. Переважно їм задається маршрут польоту через можливі певні точки, який планеристам необхідно якнайшвидше й до кінця подолати. Інколи загальна довжина літаючого маршруту сягає 200-300 км. Правильність проходження його планеристами контролюється за допомогою навігаційних приладів GPS.

Проводяться також польоти на відкриту місцевість по прямій, польоти до цілі з поверненням, гонки на час з фінішем проти вітру тощо. Якщо ж під час змагань трапляється безвітряна погода, тоді організовуються випробовування на точність приземлення в коло, скажімо, радіусом 5 м.

Словом, це дуже цікаві й видовищні змагання, які просто треба бачити.



– Тож вдалих та яскравих вам польотів!

– Дякую!

Розмову вела Віра Любинець.

На знімку: Анатолій Дутчак на своєму аерошуті перед польотом.