Відсутність державотворчої перспективи – причина занепаду української літератури — експерт

Відрив від Росії, припинення російського диктату пішло на користь української літературі й активізувало українське літературне життя, додавши стимул дискусіям, яких в Україні не було, починаючи з часу радянських репресій 1930-х років. З другого боку, 1990-і роки були відмічені кризовими тенденціями в економіці, тиражі книг різко скоротилися, а книжковий ринок на початку 1990-х якщо не вмер, то впав у стан порівняний з комою.

В найскладніший, але й найперспективніший для української літератури період з кінця 80-х початку 90-х покладалися величезні сподівання та віра на абсолютний розвиток української літератури, вихід її на європейську арену, але цього не сталося.

Про це розповів під час круглого столу, який відбувався 23 серпня в мистецькому центрі «Є» письменник та модератор дійства Володимир Єшкілєв.

«Всього 15 років тому ми вірили, що майбутнє літератури буде оптимістичним. Мистецько-літературне життя вимальовувалося в оптимістичних фарбах. Багато талановитих людей тоді йшло в літературу, молоді, письменницьких угруповань. Оце різнобарв’я та строкатість давали надію на те, що через 10 років буде мистецький вибух та українська література вийде на європейські терени. Але підводячи хоча б проміжний підсумок, цього вибуху не відбулося», — каже Володимир Єшкілєв.

За словами Володимира Єшкілєва, поки немає в України жодного Нобелівського лауреатав галузі літератури, в той час як Росія та Польща має по шість.

На думку критика Євгена Барана, основною причиною відсутності якихось суттєвих змін може бути літературна анархія.

«Така літературна анархія породжена певними чинниками в державі. Якщо не відбувається перспективи державотворчої, то й перспектив на літературно-мистецькому просторі не може проглядатися. Адже літературно-мистецький простір – складова національної ідеології. Ставлення до книги та літератури зараз в Україні відсутнє, воно витіснене», — пояснює Євген Баран.