Прикол. Президент України
Віктор Ющенко вирішив дозволити простим смертним українцям
відвідувати свою резиденцію в Гуті. Правда, екскурсантів до президентських кімнат не пускатимуть, а дозволять лише поглянути на все знадвору. І за таку послугу візьмуть не мало не багато, а всього-на всього пів сотні. А щоб не було так сумно прощатися зі своїми кровними, біль утрати підсолодять десертною ложкою меду.
На що збирає гроші Президент України, на разі, не відомо. Точно не на новий велосипед, машину чи дачу. Хотілося би вірити, що на щось добре (під словом «добре» просимо не розуміти передвиборчу кампанію). Наприклад, проспонсорує придбання шкільного автобуса, для дітей із села. Ющенко ж так любить село… Хоча це із розряду фантастики.
До речі про фантастику. Виявляється, що не всі учні знають, що таке комп’ютер. На Прикарпатті
дуже погано із технічним забезпеченням шкіл, особливо сільських. Там де є компи, діти їх можуть використовувати, як друкарські машинки, або переглядати на них слайди.
Жах. Каже губернатор
Микола Палійчук, і дає вказівку всім головам РДА закупити комп’ютери в школи і підключити їх до інтернету. Звідки б то Миколі Палійчуку знати про проблеми сільських шкіл, він уже ось уже як купу років не мер Яремче, а голова Івано-Франківської ОДА.
А вихователі садочків обурюються, що їх
звинуватили у тому, що вони, начебто, не підходять в індивідуальному порядку до навчання та розвитку кожної дитини. Який індивідуальний порядок, якщо в групах по тридцять дітей, кажуть вихователі, і додають, їм потрібно займатися не тільки дітьми, а й ремонтом груп та упорядкуванням дитячих майданчиків. Колись при садочках були працівники, які виконували всю господарську роботу, але їх скоротили, от і доводиться вихователям не тільки виховувати, а й прибирати, мити та фарбувати. Ще й кажуть, що з управління освіти та від санстанції отримують «нагоняй» за те, що в групах мало іграшок, штори не того кольору, і дитячі рушнички не однакові. «Як можуть за таке сварити, якщо управління на це все не дає жодної копійки, ще й свариться, якщо з батьків збирати кошти», — обурюються вихователі.
Обурюйся не обурюйся, справі цим не зарадиш. В цьому переконалися, наприклад, працівники «Івано-франківськліфту». Уже вкотре вони доповідають міському голові, що при теперішній схемі фінансування, чи варто навіть сказати не фінансування, ліфтове господарство просто помре. Ліфти
знаходяться в жахливому стані. Уже навіть був випадок, коли кабінка ліфту впала разом із пасажиром. Проте, результатів благань комунальників ніхто не чує.
Якщо міська влад обрала для себе гасло нічого не чую, то місцеві «яценюки» трохи його
розширили: нічого не чують, нічого не знаю, нічого не скажу. Принаймні, так себе поводить прес-служба ГО. І мотивація надзвичайно значна: те що мають знати люди, знаходиться в прес-релізі, а того чого їм знати не треба, того краще і не говорити, і не писати. Кого має обходити фінансування ГО чи те, скільки коштує кондиціонер і звідки на нього взялися гроші. Європейський політик, який декларує прозорість у всьому поводиться далеко не прозоро, принаймні, його соратники.
А от ціни на цукор тепер будуть встановлюватися прозоро. АМКУ
перевірить усіх оптових продавців і встановить чи вони обґрунтовано підняли на нього вартість. А поки антимонополісти займаються перевірками, в область
уже надійшов дешевий цукор із держрезерву.
До речі, пасічники мають нагоду
виграти цукор на святі меду, що відбудеться цими вихідними в Долині. На фестиваль, не запрошували першого пасічника держави, організатори повважали, що свято для нього не таке масштабне. А от всіх жителів західної України люб’язно запрошують скуштувати цілющого бойківського меду.
Ми ж бажаємо, щоб у вашу бочку меду, ніхто не кидав ложку дьогтю.
Вдалого вам наступного тижня.
