Ми боїмося, що не дочекаємося тої допомоги від держави, яка нам належить за законом, говорять представники Івано-Франківської обласної спілки чорнобильців, які сьогодні оголосили безтермінове голодування. І наводять приклад.
«У Рожнятівському районі нещодавно помер чорнобилець-ліквідатор пан Юрчишин. Йому було потрібно десять тисяч гривень на операцію. Цих грошей він не мав. Але у нього на руках було рішення судів, які зобов’язували відповідні органи виплатити йому 18 тисяч гривень компенсації. Чоловік цих грошей так і не дочекався, помер. Коли його дружина прийшла в соцзабез, щоб ті гроші взяти їй відповіли: А нащо мертвому грошей?», — розповідає чорнобилець із Рожнятова
Ярослав Попович.
І таких прикладів безліч.
«У травні 86 року я вже працював під реактором водієм на бетономішалках. Заробив купу хвороб і мізерну пенсію. Суди зобов’язали мені донарахувати пенсію, але на місці на їх рішення не зважають. Так і ходжу, добиваюся правди від одних установ до інших», — каже
Леонід Петриляк.
«У 86 році, я 54 дня працювала в Чорнобилі, і що я маю за це? Ходжу тільки і добиваюся своїх прав. Той, хто до влади ближче, той вже давно добився, щоб йому перерахували пенсії, а прості люди нічого добитися не можуть. Вони просто хочуть, щоб ми повимирали», — каже
Анна Федунків із Бурштина.
«Я маю 50 виїздів на чорнобильський реактор. Працював дозиметристом. І що? Маю пенсію 530 гривень. Ледве вийшов сюди, щоб виказати свій протест», — говорить
Микола Кіщук з Надвірної.
Чорнобильці розповідають, що вони безправні. Про безкоштовне лікування не може бути і мови, всюди треба платити і не малі гроші.
«Я нещодавно лежала в обласній лікарні. Витратила три тисячі гривень. І мала одну пільгу, як чорнобилець. Мені на обід додатково дали два печива «Марія». Сором а й годі», — розповідає пані
Ірина з Долини.
Саме, щоб добитися своїх прав, чорнобильці Прикарпаття і
розпочали безтермінове голодування.
